Юліус Маґґі був п"ятою дитиною у сім"ї темпераментного і трохи деспотичного італійця Міхаля та скромної і розсудливої Софі з родини цюріхських учителів. Старші брати Юліуса хотіли розбагатіти й відкрити власну справу, а молодший Маґґі довго не міг визначитися.
Коли йому було чотирнадцять, батько придбав млин-вітряк. У будь-яку погоду Юліус годинами просиджував під його крилами.
— Тату, як ви ставитеся до того, що я стану мельником? — якось запитав він.
— Якщо ти добре подумав і впевнений — будь мельником. Тільки хорошим, — відповів батько.
Юліус зібрав речі й поїхав вчитися до Будапешта. Був наполегливим. Його помітили й узяли на одне з найсучасніших тоді підприємств. Дослужився там до заступника директора. У 23 роки Юліус звільнився з роботи. Він устиг назбирати грошей, з якими не соромно було вертатися додому. Ба — вистачило б і на будинок у центрі Будапешта.
Батько помер, і млин у спадок залишився саме Юліусові. Разом із партнерами він відкрив фірму "Юліус Маґґі Ко". За два роки кампанія придбала ще два млини. Маґґі з партнерами працювали по 14 годин на добу і стали одними з перших "млинових" магнатів країни.
Хелен була його першим і єдиним коханням
У 70-х роках ХІХ ст. технічна революція змусила людей працювати на фабриках і заводах до такого виснаження, що на приготування повноцінного обіду не було ні часу, ні сил. Різниця між багатими і бідними розросталася до прірви. Була високою смертність. З цього приводу фізіолог Фрідолін Шулер виступив з доповіддю на засіданні спеціально скликаної комісії. У першому ряду сидів Юліус й уважно слухав.
Прийшовши додому, він зачинився у робочому кабінеті. "Отже, сушені овочі зберігають корисні речовини!" — весь час крутилося в його голові. Наступного дня біля вітряка спорудили спеціальні сушарки для овочів. Удень і вночі Маґґі чаклував над квасолею та горохом, щоб знайти рослинний білок, який зможе втамувати голод. Експерименти не вдавалися, проте значних збитків це не завдавало, бо підприємство працювало як годинник.
Лише через вісім років, коли Маґґі вже було 37, він нарешті винайшов спосіб, щоб зберігати бульйон у пресованому вигляді. "Золотий кубик Маґґі" — мельник назвав своє дітище власним ім"ям. У січні 1885 року, після того, як супи були схвалені медиками, почалося масове виготовлення диво-бульйонів. У перший же день у двері Юліуса постукали. Це прийшли розлючені мельники-сусіди.
— Ви ганьбите ім"я вашого батька — славного мельника та наше ремесло взагалі! Ваші дурнуваті супи не можуть молотися на млині. Це образа для нас усіх! — випалив старший із гостей.
— Ви їх хоч куштували? — поцікавився господар і нагодував своїм супом незадоволених колег.
Гнів змінився на здивування та схвалення:
— Я зрозумів: ви просто новатор в нашій справі, — підсумував один із мірошників.
Незважаючи на успіх, інвестори раптово відмовилися продовжувати фінансування супів. Юліус не розгубився й за кілька годин знайшов людей, які були готові вкладати гроші у справу.
У сорок років Маґґі став мільйонером — одним з найбагатших людей Європи. На той час він був уже двічі одруженим та мав шестеро дітей, як і його батько.
З першою дружиною, Хелен, Юліус познайомився у Будапешті. Вона була його першим і єдиним коханням. Мініатюрна 19-річна білявка підкорила мельника гумором та життєрадісністю. Вона народила йому сина, якого назвали на честь діда — Міхаелем. Пологи були важкими, Хелен ще півроку дуже хворіла і 1873 року померла. Юліус тяжко переживав втрату. Щоб забутися, цілими днями працював.
Марі народила йому п"ятеро дітей
Чотири роки був удівцем. А тоді одружився вдруге, на Марі. Вона стала матір"ю п"яти його дітей і фактично була, як сказали б зараз, фінансовим директором фірми. Огрядна Марі вправно вела господарство і виховувала дітей. Юліус вважав її найближчим другом та порадником. Хоча їхні сварки, у яких Марі зазвичай перемагала, чула вся округа.
Маґґі виявився талановитим рекламістом. По вулицях великих міст Швейцарії їздили жовті візочки, обвішані маленькими пакетиками, з яких усіх охочих годували диво-супом. На кількаденну акцію підприємець витратив силу-силенну грошей. Колеги вважали його несповна розуму, але супи купували. Рекламний плакат з рожевощокими кухарчуками малював сам Юліус. Товарним знаком супу була хрестоподібна зоря, а гасло звучало досить дивно для нашого вуха: "Через хрест — до успіху". Маґґі був віруючою людиною, і для нього це було природно.
Згодом він розширив рекламну кампанію — суп пропонували їсти не лише бідним, а й студентам, археологам, що не мали змоги нормально харчуватися. Прибутки збільшувалися, і Маґґі вирішив зробити ще й приправу. Із суміші усунули рослинний білок та додали меленого часнику, кропу та петрушки. Ця приправа стала популярною і серед бідняків, і серед заможних. Червоний логотип, схожий на серце і з написом "Маґґі" посередині, був знаний кожному.
Юліус зробив вихідним днем, окрім неділі, ще й суботу
У ті часи робітники працювали по 16 годин на добу з одним вихідним у тиждень — неділею. А Юліус зробив вихідним днем ще й суботу.
Марі часто сварилася з ним через те, що його ніколи не буває вдома. То він поїхав до сусіднього міста вивчати хімію ("На біса вона тобі потрібна? Ми й так багаті!", — казала дружина), то кататися на лижах, то переймати досвід за кордоном. Юліус постійно прагнув розвиватися, тому не переставав учитися. Він часто брав дітей на екскурсію на підприємство — розповідав, як що працює і навіщо. Маґґі знав не лише технологію приготування супів, але й будову кожної машини до останнього гвинтика.
Він захоплювався технікою. Одним із перших у Швейцарії придбав автомобіль та мотоцикл. Окрім великих механізмів, його приваблювали годинники. Рух маятника та коліщаток нагадував йому прокручування крил вітряка. Також колекціонував люльки та фотоапарати.
Часто збирав у своєму домі друзів. Улюблений тост був такий: "Давайте вип"ємо за те, щоб стало більше людей, які реально вирішують проблеми суспільства, а не чинять безглузді революції".
Юліус Маґґі помер 1906 року від раптової хвороби. Працював до останнього дня. Управління фірмою перейшло до Марі з Міхаелем, якого вона ніколи не вважала "чужою" дитиною. Марі не стало 1916 року, а Міхаель очолював фірму до 1932-го. Справи йшли добре, бо під час обох світових воєн розчинні супи стали справжнім порятунком для солдатів. 1947 року фірма Маґґі злилася з корпорацією "Нестле".
1846, 9 жовтня — Юліус Маґґі народився у селі Фрауенфельд, Швейцарія
1860 — його батько придбав вітряк
1869 — Юліус заснував власне підприємство
1872 — одружився з 19-річною Хелен, з якою познайомився у Будапешті. Вона народила йому сина Міхаеля
1873 — померла Хелен
1877 — Юліус одружується вдруге — із молодшою за нього на шість років Марі. Вона стала матір"ю п"яти його дітей
1883 — винайшов "Золотий кубик Маґґі"
1906 — помер від раптової хвороби
4 
35413
Коментарі