"Якщо ж ми не додержимо чого із сказаного раніш, то я й усі, хто зі мною й підо мною, хай будемо прокляті богом, у якого віруємо, – в Перуна, й у Волоса, бога худоб'ячого, – щоб ми стали жовтими (померли. – "Країна"), і своїм оружжям хай ми посічені будемо", – заприсягався київський князь Святослав Ігоревич у записаній на пергаменті мирній угоді з візантійським імператором Іваном Цимісхієм 23 липня 971 року. Перед тим завойовницький похід русів завершився нищівною поразкою в битві під Доростолом – теперішнім болгарським містом Сілістра на березі Дунаю. Опис тієї події залишив секретар імператора Лев Диякон. За тодішньою візантійською традицією, греків він називає ромеями, русів – скіфами, а їхнього князя – Сфендославом. "Кажуть, там полягло 15 тисяч скіфів, на полі бою підібрали 20 тисяч щитів і багато мечів. Серед ромеїв було 350 убитих", – пише Лев Диякон. І продовжує: "Усю ніч провів Сфендослав у гніві та смутку, журячись загибеллю свого війська. Але він вважав за обов'язок мудрого полководця не занепадати духом під тягарем несприятливих обставин і докласти всіх зусиль для порятунку своїх воїв. Тому відрядив на світанку посланців до імператора Івана і став просити миру".
Колись Святослав грозився стати табором біля воріт Константинополя, а тепер просив відпустити його із залишками дружини на батьківщину. За договором, Цимісхій забезпечував русів хлібом на зворотний шлях. Святослав заявив, що йому потрібно зерна на 22 тис. людей – 440 т. Насправді ж у нього залишалось удвічі менше воїнів.
"Після затвердження мирного договору Сфендослав попросив у імператора дозволу зустрітися з ним для бесіди, – продовжує Лев Диякон. – Володар не ухилився і, надівши позолочені обладунки, під'їхав верхи до берега Істра (Дунаю. – "Країна"), ведучи за собою численний загін озброєних вершників, що блищали золотом. Показався і Сфендослав, який приплив по ріці на скіфському човні. Він сидів на веслах і гріб разом зі своїми наближеними, нічим від них не відрізняючись.
Ось яка була його зовнішність: помірного зросту, не надто високий і не дуже низький, з густими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, надмірно довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисав жмут волосся – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла цілком співмірні, але здавався він похмурим і суворим. В одному вусі мав золоту сережку, оздоблену карбункулом і двома перлинами. Вбрання його було біле і відрізнялося від одягу наближених тільки чистотою.
Сфендослав залишив Доростол, повернув, згідно з угодою, бранців і відплив із рештою соратників, спрямувавши свій шлях на батьківщину".
Більшість дружини Києва не дісталися: їх на дніпровських порогах підстерегли та перебили печеніги. Із черепа князя Святослава хан Куря велів зробити чашу для вина.
28 липня 1945-го, в суботу, бомбардувальник B-25 врізався у нью-йоркський хмарочос Емпайр-Стейт-білдінґ. Пілот Вільям Сміт розгубився в густому тумані. Один із двигунів пробив вежу наскрізь і потрапив у сусідню будівлю. Інший влетів у шахту ліфта. Ліфтерка Бетті Лу Олівер вижила після падіння з 75-го поверху – за це потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Пожежу між 79-м і 80-м поверхами загасили за 40 хв. Загинули 14 людей. Доки все відбувалося, більшість офісів у хмарочосі не припиняли роботи.
Британський чиновник у Індії Вільям Гершель 27 липня 1858 року запропонував бенгальським в'язницям брати відбитки пальців для ідентифікації особи. Європейські слідчі плутали індусів – ті здавалися їм на одне обличчя. Часто-густо місцеві користувалися цим, аби втекти від правосуддя.
250 кг важив гігантський кальмар (на фото), якого викинуло на берег острова Тасманія 23 липня 2002-го. Завдовжки він був понад 15 м. У цієї глибоководної істоти існує один природний ворог – кашалот. Часто кит не в змозі перетравити здобич і відригує її. Згодом тушу виносить на суходіл. На сьогодні знайшли 592 гігантських кальмари.
2 
1
Коментарі