"Я шукаю спосіб змінитися. Якою я була б, якби на світі не стало інших людей", – 1 серпня 1944-го пише у щоденнику 15-річна Анна Франк. Разом із батьками, старшою на п'ять років сестрою та чотирма знайомими два роки живуть у підпільній квартирі в Амстердамі.
Житло облаштували в потаємній частині фабрики з виробництва домішок для джемів. Споруда належить її батьку Отто Франку. Він – єврей, утік до Нідерландів із німецького Франкфурта-на-Майні 1933 року від утисків нацистів.
У травні 1940-го німецькі війська захоплюють Амстердам. Євреї намагаються виїхати до США або Куби, але кордони закривають. Їм забороняють вести бізнес, тому право власності на фабрику переходить партнерам Франка – Йоганнесу Клейману та Яну Гісу.
Напередодні 13-річчя Анна бачить у вітрині магазину червоно-білий блокнот у полотняній обкладинці й умовляє батька купити його. Веде щоденник.
"Здається, що потім і мені, і всім нецікаво буде читати писанину 13-річної школярки. Але хочеться висловити все, що в мене на душі", – записує 20 червня 1942 року.
Євреїв забирають у табори просто з вулиць. Із дозволу партнерів Отто Франк обладнує в офісі своєї фірми таємні кімнати між третім і п'ятим поверхами. Прохід до них замаскований під шафу з документами. Зі свого дому до фабрики перебираються 6 липня. Родина вдягає по три комплекти одягу, бере мінімум речей – аби не привертати уваги. До сховку приходить також сім'я колеги та ще один друг.
"Важко усвідомлювати, що ми ніколи не вийдемо на вулицю. Відчуваю постійний страх. Боюся, що нас виявлять і розстріляють", – пише Анна 28 вересня 1942 року.
Вона закохується у на два роки старшого Петера.
"Що таке любов? Це означає розуміти іншого, ділити з ним щастя і горе. І фізична любов в якийсь момент теж невід'ємна від цього, – нотує через рік. – Ти щось ділиш з іншим, віддаєш і отримуєш – не суттєво, в законному шлюбі, з дітьми або без. Не важливо, невинні відносини чи ні, головне, що хтось поруч, розуміє тебе і повністю тобі належить!"
Взимку 1944-го у сховку чують по радіо звернення міністра освіти Нідерландів Херріт Болкенштейн. Він закликає зберігати будь-які документи і щоденники як доказ страждань у роки німецької окупації.
"Після цього всі заговорили про мій щоденник, – пише Анна. – Цікаво буде опублікувати роман про життя у сховку".
Вона редагує нотатки, дописує деякі факти. Ховає блокнот у своїй кімнаті. 4 серпня 1944-го в таємну квартиру пробираються поліцаї. Невідомий, який видає її, отримує винагороду 7,5 гульдена – вартість обіду в ресторані. Родини депортують у концтабір Освенцим, що у Польщі.
За півроку від голоду помирає дружина Отто Франка – Едіт. Анну та її старшу сестру переводять у концтабір Берген-Бельзен. Сестри гинуть у березні 1945 року від епідемії тифу. Єдиний, хто вижив, – Отто Франк. У січні 1945-го радянські солдати звільняють його з Освенцима.
Їде до Амстердама. Йому передають знайдений щоденник Анни. Отто видає його голландською мовою через два роки, а 1952-го твір, перекладений 67 мовами, опубліковано загальним тиражем понад 16 млн примірників.
1960 року в будинку, де переховувалася сім'я Франків, відкрили музей. У ньому демонструється оригінал щоденника Анни.
3 кантони – Швіц, Урі та Унтервальден – створили Швейцарську конфедерацію 1 серпня 1291-го. Представники цих земель підписали договір у містечку Рютлі. Раніше вони належали королю Німеччини Рудольфу IV Габсбургу, але він не призначив наступника і помер. Щоб не потрапити в залежність від іншого правителя, кантони об'єдналися. Конфедерація встановила контроль над перевалом Сен-Готард, через який проходив торговельний шлях між Німеччиною та Північною Італією. Побори з купців стали основним джерелом наповнення казни. Із 1899 року швейцарці відзначають 1 серпня як День створення держави
Загін хана Золотої Орди Арабшаха у битві на річці П'яна – нині територія Нижньогородської області в Росії – 2 серпня 1377 року переміг військо Московського князівства. Золотоординці хотіли помститися ворогам, які перед тим вторглися в їхні володіння й пограбували. Раді здобичі московити зупинилися над річкою і влаштували бенкет. Ординці вирізали усіх п'яних воїнів, бояр та князів.
Французький винахідник 38-річний Жан-П'єр Бланшар у Відні вперше випробував парашут. Це сталося 2 серпня 1791-го. Він піднявся на повітряній кулі із собакою. Прив'язав його мотузками до дерев'яної рами, обтягнутої лляною тканиною. Пес успішно приземлився. За два роки Бланшар зробив конструкцію більших розмірів і спустився на ній сам. Пізніше створив парашут без каркасу – із шовкового полотнища. Воно було міцніше й легше.
2 серпня 1865-го в Лондоні почали продавати книжку 38-річного Льюїса Керолла "Аліса в Дивокраї". Автор був математиком. За три роки до того на озері біля Оксфорда катав на човні доньок колеги – Шарлотту, Алісу та Едіт. Вони попросили розказати якусь історію. Льюїс розповів про Алісу, яка вирушила на пошуки пригод. Дівчатам оповідь сподобалася, вони попросили записати її й видати.
7 
35413
Коментарі