"В усіх університетах країни оголосили "Свято багаття". Ніхто не сприймав це серйозно. Навіть ті, хто робив. Я вважав божевіллям спалювати книжки кращих німецьких письменників. У той час ще було незрозуміло, що це тільки пролог, увертюра. Весь жах попереду. Тодішня німецька інтелігенція без обурення прийняла все це", – пише в щоденнику літературний критик Марсель Райх-Раніцькі (1920–2013).
Він згадує 10 травня 1933 року, коли на площі біля оперного театру в Берліні завербовані нацистами студенти спалили майже 20 тиc. книжок "неарійського духу". Такі ж акції відбулися у 20 найбільших містах Німеччини.
Після приходу нацистів до влади в січні того ж року їхній лідер 44-річний Адольф Гітлер отримує великі повноваження. Призначає філолога-германіста Йозефа Ґеббельса, 36 років, рейхсміністром народної освіти й пропаганди. Той підпорядковує пресу, кіно, театр, радіо, спорт націонал-соціалістичним ідеалам. Очищує організації культури від євреїв. Противників партії звільняють, відраховують із мистецьких спілок, забороняють публікувати їхні твори.
У квітні Ґеббельс дає вказівку відділу преси й пропаганди студентського союзу спланувати загальнонаціональну "Акцію проти ненімецького духу". У розісланому циркулярі написав: "Із метою боротьби з безсоромною злісною пропагандою іудаїзму, спланувати чотиритижневу акцію проти єврейського духу". Берлінський бібліотекар і прихильник партії нацистів 29-річний Вольфґанґ Херман складає "чорні списки шкідливої та небажаної літератури". До них входять твори понад 300 авторів.
Комісія із зачистки розсилає в бібліотеки списки. У них вся радянська література, письменники США, книжки авторів єврейського походження. Серед них Еріх Марія Ремарк, Генріх Гейне, Володимир Ленін, Карл Маркс, Джек Лондон, Теодор Драйзер.
Школярів і студентів преміюють за виявлені в бібліотеках книжки із забороненого списку. Берлінська політична поліція конфісковує майже 1 тис. т марксистської літератури з бібліотек і книгарень. Залишають по 25 примірників кожної книжки при міністерській бібліотеці – для "довірених осіб". Тимчасово всю літературу складають на стайні кінної поліції.
У день спалення студентські організації запрошують на площі викладачів університетів та інтелектуалів. Студенти вищої технічної школи в Мюнхені розсилають "Запрошення на підпал". Містить сценарій дійства і вказівку про дрес-код – уніформа або чорний костюм.
Іде дощ. Однак на площі біля оперного театру в Берліні збирається 40-тисячний натовп. Радіо веде пряму трансляцію з місця події. Солдати розводять багаття. Звучать німецькі марші, сходяться вбрані у форму спецслужби SS студенти. Відкриває церемонію рейхсміністр пропаганди Йозеф Ґеббельс.
– Німці! Коли націонал-соціалістичний рух захопив владу, ми не могли припустити, що стане можливим очистити Німеччину так швидко й так радикально, – кричить із трибуни. – Дух німецького народу проявиться з новою силою. Ці багаття не тільки освітять кінець старої епохи, вони проллють світло на нову еру!
Книжки стосами закидають у вогонь. Багато студентів заготували "вогняні промови".
– Я приймаю посвяту вогнем, я готовий боротися проти ненімецького духу. Я кидаю все ненімецьке у вогонь! – першим вигукує в мікрофон нацистський лідер студентського руху 23-річний Герберт Гутяр.
– Проти душороз'їдаючого розмазування сексуальних переживань! В ім'я благородства душі людської! Віддаю спаленню твори Зигмунда Фройда! – кричить наступний палій.
Письменник Еріх Кестнер стає свідком спалення власних творів. Вони потрапили в чорний список, бо "суперечать арійському духу". Писав про життя німців.
– Прокричали імена 24 письменників, – згадував Кестнер. – Я виявився єдиним, хто вшанував цей спектакль своєю присутністю. Стояв, затиснутий з усіх боків студентами у формі штурмових загонів. Дивився, як вогонь лиже обкладинки наших книжок, і слухав тиради цього мізерного брехуна. Похоронний вітер дув над містом.
Усі розходяться. Багаття горить до ранку. Більшість заборонених авторів залишають країну чи йдуть на військову службу.
Із 1947-го в Німеччині щороку 10 травня відзначають День книжки.
7 травня 1104 року армія хрестоносців і їхніх союзників із князівства Антиохії й герцогства Едеського в Палестині розпочали битву з мусульманами-сельджуками біля поселення Харран у сучасній Туреччині. Європейці планували здолати їх і так розширити сферу впливу на схід. Командувачі хрестоносців довго сперечалися, коли починати бій. У цей час їх атакували вершники сельджуків. Мусульмани перемогли. Битва стала першою поразкою європейців у хрестових походах.
8 травня 2004-го в Німеччині арештували хакера 18-річного Свена Яшана. Він створив вірус Sasser, який за кілька днів заразив 250 тис. комп'ютерів по світу. Не шкодив, а тільки перезавантажував пристрій. Судді постановили, що Яшан у такий спосіб хотів самовиразитися, а не заробити. Тому дали йому 1,9 року ув'язнення умовно.
12 травня 996-го в Києві освятили Десятинну церкву. Вона стала першим кам'яним храмом на Русі. Будували шість років місцеві архітектори й греки. Щоб покрити витрати, збирали десяту частину доходів із жителів Києва. Першим настоятелем церкви став грек Анастас Корсунський. 1015-го в ній поховали князя Володимира Великого. Церкву зруйнувало монголо-татарське військо 1240 року. Князівський саркофаг дістали з руїн за дорученням митрополита Петра Могили (1597–1647) й перемістили до Києво-Печерської лаври.
20 телевізорів Б-2 випустив завод "Комінтерн" 10 травня 1932 року в Ленінграді. Вони стали першими, виготовленими В СРСР. Офіційно називалися "телевізійною приставкою Б-2". Пристрій мав екран розміром 16 на 12 мм. Дивилися на нього через лупу, що збільшувала зображення втричі. Телевізор підключали до радіоприймача. Телепередачі тоді транслювали 12 разів у місяць по годині
"Ми знемагаємо під тягарем податків, які наші правителі визнають недостатніми. Наші торговці та промисловці перебувають на межі банкрутства. Наші робітники голодують. Капітал не дає прибутку, і праця не винагороджується. Будинок ремісника спорожнів, а склад лихваря наповнився. Фабрика стоїть без роботи. Ми з повною повагою заявляємо палаті громад, що не можна допустити продовження такого стану", –
йшлося в опублікованій 6 травня 1838 року в Лондоні "Народній хартії". Вона поклала початок руху чартистів, яких вважають попередниками соціал-демократів. Вони вимагали загального виборчого права та покращення становища робітників. Хартію підписали 1,3 млн осіб, але парламент відмовився її задовольняти
7 
35413
Коментарі