"Сміючись із моїх героїв, вони сміялися з мене"

"Пан покликав мене, взяв свічку й наказав подати з шафи портфель. Вийняв із нього зв'язку зошитів і поклав у пічку. Я плакав і благав не робити цього. Коли папери догоріли, він вийняв ще зв'язку й запалив знову. Перехрестився, ліг на диван і сказав: "Щось інше треба було спалити. Бог дасть, одужаю і все поправлю", – розповідав графу Олександрові Толстому слуга Семен.

У будинку Толстих у Москві тоді жив письменник Микола Гоголь. У ніч на 12 лютого 1852-го спалив рукопис другого тому роману "Мертві душі".

Гоголь народився в селі Сорочинці – тепер Миргородський район на Полтавщині. Навчався в Ніжині, грав і робив постановки у студентському театрі. 19-річним вступив на державну службу в Петербурзі. Почав публікувати повісті з циклу "Вечори на хуторі біля Диканьки". Після комедійної п'єси "Ревізор" став популярним.

 

Якось чує розповідь про містечко, в якому за кілька років не зареєстрували жодної смерті. Імена померлих приписували селянам-утікачам. Гоголь починає писати роман на основі цього сюжету. За сім років видає перший том "Пригоди Чичикова, або Мертві душі". У ньому йдеться про авантюриста Павла Чичикова, котрий скуповує імена померлих селян, яких поміщики видають за живих.

"Перша частина, незважаючи на всі недосконалості, головну справу зробила: викликала в усіх огиду до героїв та їхньої нікчемності. Ніхто з читачів не знав, що, сміючись із моїх героїв, вони сміялися з мене. Адже я зібрав у собі все гидке, всього потрохи", – писав Гоголь у мемуарах.

У другому томі "Мертвих душ" збирається зобразити інших персонажів – доброчесних, світлих, благородних. Працює над твором у Толстого в Москві. Господар із листів дізнався про наміри Гоголя та запропонував добрі умови для роботи. Виділив кімнату й дав слугу.

Гоголь завжди пише стоячи, ретельно продумує кожну фразу. Переписує та філігранно вичищає текст, щоб добре лягав на слух і був цікавий. Якщо щось не подобається, рве чи палить аркуші. Фрагменти зачитує знайомим. Усі знають, що другий том "Мертвих душ" майже завершений.

Наступного дня після спалення твору до Гоголя заходить Олександр Толстой. Ледь стримується, щоб не заплакати.

– Уявіть, який сильний злий дух, – виправдовується письменник. – Я хотів спалити папери, які давно мав знищити. А під руку потрапило те, що хотів залишити друзям на згадку про мене.

– Але ж у вас усе в голові, – намагається втішити Толстой себе й автора.

Гоголь ховає очі й мовчки схиляє голову. Наступного дня починає постити. Незабаром відмовляється від їжі взагалі. Протягом тижня лежить на дивані чи сидить у кріслі, молиться і спить.

"Мені байдуже, чи закінчу картину, чи смерть перерве мою працю, – писав товаришу Олександрові Іванову. – На це воля Божа. Він краще за мене знає, що і для чого потрібно".

Граф Толстой приводить лікарів, але вони не знаходять причин хвороби Гоголя. Пізніше діагностують менінгіт – запалення оболонки мозку. Письменника змушують сісти в гарячу ванну, голову обливають крижаною водою. До носа чіпляють вісім п'явок, щоб викликали кровотечу. Гоголь впадає в безпам'ятство, а на ранок 22 березня 1852-го помирає.

Відспівують і прощаються у храмі Святої мучениці Тетяни. Ховають на цвинтарі Данилова монастиря в Москві. Серед паперів Гоголя знаходять чотири розділи другого тому "Мертвих душ". Видають у зібранні творів 1855 року.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН

×