Цей знімок я зробив позаторік на під'їзді до однієї з копалень в околицях міста Антрацит на Луганщині. Мій приятель звідти родом. Повіз мене, "западенця" - походжу з Тернопільщини - свою малу батьківщину показати. Мені новина: уперше я, з нашого "Дикого Заходу", їду на наш "Далекий Схід".
Приятелів батько працював тоді на "лєбьодці" в нелегальній шахті-копанці. Увечері за чаркою яскраво розповідав про ту свою роботу. Я робив круглі очі. Загорівся все сам побачити. Й от уже вдосвіта їдемо.
Копанка - то окрема тема. Скажу лише: широка-глибока яма-печера, куди у вагонетках спускають людей, а нагору тягнуть добуте ними дідівським способом вугілля. Усе тримається на чесному слові. Уранці пішов на роботу, а ввечері можуть їхати по твоє тіло. Рабство.
Щоб я "ощутив разніцу", приятелів батько далі повіз мені показати справжню шахту - легальну, державну. Солідне підприємство. І все там, як книжка пише. Ото тоді я й клацнув оцей кадр. Натрапив на нього, недавно переглядаючи знімки із приятелевого "Далеко Сходу". І згадалася історія з мого "Дикого Заходу".
Роки десь 1970-ті. Глибокий застій, коротше. В одному забитому галицькому селі місцеві хлопці, наслухавшись із приймачів "ворожих голосів", уночі взяли та й зняли на сільраді червоно-лазуровий прапор Української РСР і повісили "націоналістичний" жовто-блакитний. Наступного дня повне село кагебістів: чепе ого-го.
Кого першого на допит кличуть? Сторожа, що вночі мав пильнувати сільраду. А був то старенький дідуньо. Підзаробляв собі копійку до мізерної колгоспної пенсії.
- Та шо ви, паночки, мене ся причепили? Я бігме, ніц не видів! - клянеться-проситься дідок у кагебістів. - Ну, шо я вам можу сказати за той прапор? Лягав спати - висів ваш, встаю рано - висить наш.
Не знаю, правдива то історія чи байка. Як і не знаю, чим вона закінчилася. Але чув її не раз, і часто люблю розповідати, уже роки живучи в Києві. За чаркою здебільшого. Як тост. Закінчую його так:
- Тож випиймо, щоб ми завжди вміли розпізнати, що "їхнє", а що "наше".
Якщо вона справді була, та історія, то в ті часи перед антрацитівською шахтою "Комсомольская" вже мав стояти оцей масивний ракетоносний серпасто-молоткастий дороговказ. Він майже не змінився. Тільки арматурний прапор на ньому вже наш.
2 
1
Коментарі
2