"Будівників комунізму" на радянських агітках першої половини 1960-х зображували не такими, як вони були насправді, а якими мали бути. Принаймні, як їх воліло бачити керівництво СРСР із далеких кремлівських вікон. На цьому плакаті намальовано комсомольців-"гегемонів". Тобто робітничу й колгоспну молодь. Хоча тодішні плакатні зображення молодих інженерів, лікарів, учителів, військових чи науковців нічим принципово не відрізнялися. Ті ж прості обличчя слов'янського типу, кремезні фігури, скромний і функціональний одяг, зачіски без претензії на моду.
Намальовані дівчата максимально позбавлені жіночих принад. Бо ж мають сприйматися такими самими товаришами по роботі, лише в спідницях. Чи були такі плакати ефективні? Чи дотримувалася молодь саме такого канону зовнішнього вигляду?
У 1960-х так, як на плакатах, намагалися виглядати лише молоді кар'єристи, які прагнули якомога скоріше поміняти місце за верстатом чи в інститутській аудиторії на кабінет у комітеті комсомолу. Мимоволі подібний тип зовнішності та поведінки попервах наслідували вихідці із села, що приїжджали в міста на роботу чи навчання. Та досить швидко починали розуміти, що до чого. Більшість із часом схилялася до "хуліганської" моди. Через бідність вона складалася із тих самих штанів, сорочок, курток і піджаків. Різниця була лише в манері їх носити. І точно - без комсомольських значків.
Радість, що настав новий трудовий день, люди в ті часи сприймали з гумором. Як-от: "Нам сонця не треба - нам партія світить, нам хліба не треба - роботу давай!". І то ще благенький кпин у відповідь на подібні плакатні заклики. Бо більшість із тих, що тоді кружляли в народі, досі не заведено друкувати на папері. І не через неполіткоректність.
3 
1
Коментарі
2