"Скажіть як чесна людина, чи ви хочете бути моєю дружиною? Тільки якщо це насправді від душі і ви впевнено можете дати згоду. Краще скажіть – ні, якщо у вас є хоч крапля сумніву. Заради Бога, перепитайте себе добре. Мені страшно буде почути: ні, але я знайду в собі сили це пережити. Якщо мені не стати по-справжньому коханим чоловіком це буде жахливо!" – пише російський письменник граф Лев Толстой у листі до на 16 років молодшої вчительки Софії Брес. 16 вересня 1862-го вручає його під час відвідин сім'ї Бресів у селі Івіца – тепер Білгородська область у Росії.
Толстой давно хоче одружитися. Мешкає у садибі Ясна Поляна – за 14 км від російського міста Тула. Залицяється до місцевої жительки Валерії Арсеньєвої. У своїх щоденниках то вихваляє її, то вона здається йому неосвіченою і дурною. Представляє її як свою наречену родичам та приятелям. Робить пропозицію, але не одружується. Заявляє, що побачив у сні, як Валерія цілується з іншим.
У серпні 1862 року Софія Брес гостює у Льва Толстого в Ясній Поляні. Після того пише повість про кохання дівчини до старшого чоловіка. Толстой читає і впізнає себе.
"Я закоханий. Не думав, що так колись буду кохати. Завтра піду і все скажу або застрелюся", – пише у щоденнику того ж вечора.
Про освідчення графа стає відомо сім'ї Бресів. Сестра Ліза вимагає, щоб Софія відмовилася. Батьки ж раді видати доньку за графа.
23 вересня Софія і Лев вінчаються. Наречений запізнюється на годину, бо немає накрохмаленої сорочки. Від хвилювання молода ледь не зомліває.
Після весілля Толстой дає дружині прочитати свої щоденники. Там йдеться про його захоплення азартними іграми, невдалі сватання та про любовний зв'язок із селянкою Ксенією, яка чекала від графа дитину. "Я дурень, скотина. Закоханий, як ніколи в житті. Ні про що більше не думаю. Мучуся", – описує граф почуття до кріпачки.
Лев і Софія живуть у Ясній Поляні. На другий день чоловік пише: "Ніч, важкий сон. Не вона". Дружина теж занотовує перші враження про чоловіка: "Велику роль для нього значить фізична сторона любові. Це жахливо – для мене вона неважлива, навпаки".
Толстой починає роман "Війна і мир". Софія переписує рукописи на чистовик. Переживає, що не завжди розуміє чоловіка.
"Хотілося б його осягнути, зрозуміти, – пише вона. – Щоб він був зі мною так, як був зі своєю тіткою. Знаю, що це неможливо. Щоб бути такою, як вона, треба бути старшою, бездітною і незаміжньою".
Софія ревнує Льва. Найбільше жінку дратує її сестра Тетяна, яку вони забрали жити до себе. Толстой пише з неї героїню свого роману Наташу Ростову.
"На Таню сердита, що вона втирається надто в життя Льовочки. Поїхали на полювання верхи. Мені спадає на думку Бог знає що", – обурюється Софія.
Вона народжує 13 дітей. Чоловік ними мало цікавиться і не виховує. Лютує, коли якось у Софії не стає грудного молока і немовля віддають годувальниці. Вважає, що дружина прикидається. Після шостих пологів лікарі забороняють жінці вагітніти.
– Хто ти? Мати? Ти не хочеш більше народжувати! Годувальниця? Ти бережеш себе і зманюєш матір у чужої дитини! Подруга моїх ночей? Навіть із цього ти робиш іграшку, щоб взяти наді мною владу! – свариться Толстой.
Софія веде все господарство.
"Щохвилини я мала перейматися боргами, продажами і планами маєтку, – пише вона в щоденнику 16 грудня 1887-го. – Виданням нової і 13-ї частини із забороненої "Крейцерової сонати", проханням про розділ зі священиком, коректурами 13-го тому, нічними сорочками Михайлика, простирадлами і чоботами Андрійка, платежами по дому, страхуванням, повинностями по маєтку, паспортами людей, рахунками, переписувати все-все".
Софія Андріївна не любить послідовників чоловіка, яких називають толстовцями. Вважає їх темними людьми. Її дратує, що вони заперечують цінність шлюбу. Шанувальники дорікають письменнику, що досі живе з дружиною. Лев Миколайович роздає гроші сектантам, безкоштовно дозволяє публікувати свої твори. Софії Андріївні постійно здається, що сім'я на межі банкрутства. Старші сини підтримують матір. Донька стає на бік батька.
28 жовтня 1910 року Лев Толстой тікає з Ясної Поляни на Кавказ. У потязі застуджується і хворіє на пневмонію. Менш ніж за місяць помирає. Похований біля своєї садиби. Софія Андріївна пережила чоловіка на дев'ять років.
20 вересня 622 року основоположник ісламу пророк Мухаммед (571–632) залишив рідне місто Мекку – у теперішній Саудівській Аравії. Більшість тамтешніх городян становили язичники, які переслідували мусульман – забороняли проповідувати і відкрито молитися. Тому вони перебралися за 340 км у місто Ясріб, яке почали називати Медина – "місто пророка". Тамтешня мусульманська община швидко зростала. Через вісім років прихильники ісламу захопили Мекку і перетворили її на місце паломництва.
В отруєнні джерел і поширенні чуми звинуватили у швейцарському Цюриху 21 вересня 1348-го єврейську громаду. Вона кредитувала місцевих аристократів. Муніципалітет спочатку спробував захистити євреїв, але був змушений стати на бік невдоволених. Двох чоловік спалили, а їхнє майно конфіскували. Всю єврейську громаду виселили з міста. Повернулися до Цюриха через шість років.
22 вересня 1939 року німецькі й радянські війська пройшли центральною вулицею міста Брест – сучасна Білорусь. У параді взяли участь підрозділи 19-го моторизованого корпусу Вермахту й 4-го батальйону 29-ї окремої танкової бригади Червоної армії. Захід відбувся на честь передачі міста і фортеці Радянському Союзу. Після параду німці зняли свої прапори з адмінбудинків і залишили місто. Так дві держави завершили захоплення домовлених частин Польщі, яке розпочалося 1 вересня.
"Виділити у розпорядження робочої групи по відродженню Києво-Могилянської академії 300 тис. крб із Фонду милосердя Голови Верховної Ради України", –
йдеться у розпорядженні спікера парламенту 19 вересня 1991 року. Навчальний заклад розпочав роботу 24 серпня 1992-го – через 175 років після закриття.
6 підстав для негайного розлучення передбачав прийнятий у Франції 20 вересня 1792 року шлюбний закон. Розвестись можна було у випадку: 1) божевілля одного з подружжя, 2) засудження за злочин середньої або важкої тяжкості, 3) коли партнер скоїв злочин проти іншого, жорстоко з ним поводився чи дуже образив, 4) аморальна поведінка, 5) відсутність протягом п'яти років без будь-яких звісток, 6) еміграція. Подавати на розлучення мали право і чоловік, і дружина. Заяву розглядали упродовж чотирьох місяців. 1816 року розривати шлюб заборонили
2 
1
Коментарі