Перед наметом Батия ченці проходили між двома вогнищами

"За дорученням апостольського престолу вирушили в подорож до татар. Побоювалися, що від них буде загроза Церкві Божій. Знали, що нас можуть убити, піддати вічному полону, голоду, спразі чи холоду. Та не шкодували себе", – писав італійський чернець Джованні Да Плано Карпіні про початок подорожі в Азію. 22 липня 1246-го він першим з європейців відвідав столицю Монгольської імперії Каракорум.
Член чернечого ордену францисканців Карпіні очолив дипломатичну місію від Папи Римського Інокентія IV. Понтифік розраховує навернути монголів до християнства та зробити союзниками у хрестових походах проти мусульман.

 

Місіонери виходять із французького Ліона 16 квітня 1245 року. У Чехії зустрічаються з королем Вацлавом І. Той радить їхати через Польщу та Русь, де має родичів. У Варшаві бачаться з князем Васильком, братом правителя Галицько-Волинського князівства Данила.
"Василько сказав, якщо ми захочемо поїхати до них, то слід мати великі дари, – пише Карпіні в щоденнику подорожі. – Якщо нічого не отримають, то не пропустять. Не бажаючи, щоб справа церкви утруднилася, ми купили кілька шкур бобрів".

Ченців супроводжують до Володимира. Вони читають перед місцевими православними єпископами лист від Папи Римського із закликом до єднання. Його ігнорують. Дають вершника, який проводить до Києва. Дорогою звертають увагу на спустошеність земель.
У Києві дізнаються, що їхні коні не підходять для подальшої подорожі. Там лежать великі сніги – і тварини повинні вміти добувати траву з-під них. Францисканці купують монгольських коней і підводу.

 

Проїжджають Канів, який контролюють татари. Далі їх зупиняє намісник якогось селища на ім'я Михей – "людина, сповнена злоби й підступності". Ченці дають йому подарунки, але він краде й частину їхнього майна.
Через пониззя Дону й Волги ченці доходять до ставки хана Золотої Орди Батия в Сарай-Бату – південніше сучасного Волгограда в Росії. Перед входом до намету правителя францисканців змушують пройти між двома вогнищами.
– Ідіть спокійно, – кажуть монголи. – Якщо ви задумували погане проти нашого пана чи випадково принесли отруту, вогонь забере все зло.
Потім просять тричі стати на ліве коліно перед входом у намет. Забороняють наступати на поріг юрти. За це можуть стратити.
Батий вислуховує послів і дозволяє відвідати Каракорум. Править у Монгольській імперії великий хан Ґуюк, якого обрали на зборах нащадків Чингісхана.
Місіонери за 106 днів долають майже 5 тис. км. 22 липня 1246-го прибувають до ставки Ґуюка в Каракорумі – центр сучасної Монголії. Місто описують як великий табір, куди з'їжджаються посли з різних частин імперії. Везуть подарунки: "На горі, далеко від наметів, розставили понад 500 возів із золотом, сріблом і шовковими сукнами. Розділені між імператором і вождями".
Чотири місяці ченці чекають на прийом у Ґуюка. Коли зустрічаються, він відмовляється прийняти християнство. Хоче, щоб Папа Римський визнав його верховенство. Наказує повертатись і передати це понтифіку.
"Татарський імператор ніколи не говорить з іноземцями власними вустами, – згадував Джованні Карпіні. – Слухає та відповідає через посередників. Імператор має 40 або 45 років. Розумний і хитрий. Серйозний і поважний".

 

×