"У 1929–1932 роках добре було знане кожному українському підпільникові прізвище комісара польської поліції у Львові Чеховського, – оповідає у книжці "З життя бойовика" автор "Б. Федорович". – Він разом із комісаром Білєвичем вів найважливіші українські справи. На всіх тодішніх процесах підсудні вказували на них, як на спричинників жахливих побоїв-знущань, бо саме вони давали накази своїм підвладним поліційним агентам тортурувати політв'язнів".
"Б. Федорович" – псевдонім Романа Шухевича. У першій половині 1930-х він очолював бойову референтуру Організації українських націоналістів. Керував успішним замахом на Еміліяна Чеховського, здійсненим 22 березня 1932 року.
"Мілюньо" – так називали комісара націоналісти – очолював відділ "У" – "українських справ". Тут розглядали справи українського підпілля. Історик Петро Мірчук лише на підставі повідомлень у пресі підрахував: протягом 1929–1934 років засуджено 1024 особи на загальний термін 2020,5 року тюрми, виголошено чотири смертні вироки і 16 довічних ув'язнень.
Здійснити атентат повинен 20-річний Юрій Березинський – "Зюк" – рідний брат дружини Романа Шухевича. Влітку 1931-го починаються "інвіґіляції" – стеження за Чеховським. Перша група розвідників робить висновок: виконати замах "чисто" – нереально.
Пізніше стеження покладають на двох дівчат – їхні псевдо "Сеня" та "І-на". Щодня разом із Березинським вони прогулюються вул. Стрийською, де мешкає комісар. Незабаром його розклад повністю вивчений. Чеховський виходить з дому о 7:30. Через Стрийський парк прямує до площі Святої Софії. Там сідає на трамвай №8, що йде повз в'язницю Бригідки – його місце роботи. Ввечері майже не з'являється на вулиці, тільки зрідка гуляє по парку з дружиною та донькою.
"Місця слідження були майже незмінні, – пише "І-на". – Юрко з дівчатами приходив на зміну: раз він сам, опісля з І-ною, потім І-на зі Стенею або всі троє на різних пунктах дороги комісара. А час минав. Надходили дні холодні, мокрі, морозні. Перемерзлі від холоду троє молодих людей часто вистоювали на хіднику або в брамах домів. Щойно відпровадивши "Мілюня" додому, їхні нерви дещо відпружувались, відпочивали".
"Зюк" їде до батьків у село Оглядів за 80 км від Львова – щоб забезпечити собі алібі. Напередодні замаху отримує листа від "І-ни". Між рядками лимонним соком вказані останні зауваження щодо порядку дня Чеховського. В день нападу Березинський прокидається затемна. Йде 11 км на сусідню залізничну станцію Павлів. На світанку прибуває до Львова. Біля Високого Замку "Стеня" дає йому кашкет і два пістолети – "ФН" калібру 6,35 мм і "Штаєр" – 9 мм. Перший стріляє дуже тихо, другий призначений для самооборони.
"Юрко приспішує ходу, – описує "Федорович". – Ще лиш 10 кроків ділить його від Чеховського. Рука в кишені відбезпечила ФН – зараз Чеховський опиниться на закруті. Ще секунда життя. Юрко вже два кроки за Чеховським. Рука з кишені різко витягається, а в ній блестить маленький чорний предмет. "Лиш добре ціляти!" – єдина думка в тому вирішальному моменті. Сухий тріск понісся по деревах Стрийського парку – лиш один тріск. Якийсь чоловік у темному плащі зігнувся в колінах і впав перед себе лицем до землі. Не видав із себе ні одного звуку – навіть рук не витягнув з кишень. Це вже труп. Труп комісара політичної поліції Еміліяна Чеховського".
Свідками вбивства стають двоє чоловіків і жінка з двома дітьми. За нападником ніхто не біжить. Телефоном викликають поліцію та медиків. Доки ті прибувають, "Мілюньо" вже мертвий.
Березинський міняє кашкет, віддає дівчатам зброю й повертається до Оглядова. Батьки навіть не підозрюють, що він відлучався з дому. "Зюк" загине через вісім місяців – під час нападу на пошту в Городку. У вбивстві комісара звинуватять члена ОУН Романа Барановського, який був поліційним інформатором. Вирок – 10 років ув'язнення. Помре у тюрмі.
"Це було щось унікальне. Це був навіть не рев, а щось більше схоже на вереск по всьому залу. Начебто всі злякалися одночасно. Біля мене дві жінки скажено обіймалися, буквально вчепившись одна в одну. Вони не відривали погляду від сцени, ніби підсвідомо хотіли ухопитися за цей момент. Потім натовп на 15 секунд стих. Після концерту у вестибюлі були люди, які намагалися повторити рух і зрозуміти суть його виконання", –
так журналіст Los Angeles Times Крістофер Сміт описує реакцію на виступ співака Майкла Джексона (1958–2009) під час концерту в Лос-Анджелесі 25 березня 1983 року. Це було святкування 25-ї річниці студії звукозапису Motown Records. Під час виконання пісні Billie Jean він почав плавно рухатися назад. Однією ногою ставав на носок, а іншу повільно відтягував назад. Потім змінював їх. Цей рух назвали "місячною ходою". Відтоді Джексон виконував його на всіх концертах
22 березня 1907 року в Лондоні почали працювати перші перевізники на легкових автомобілях із лічильниками. До їхньої появи пасажири часто сперечалися з приводу оплати. Водії завищували її, посилаючись на погодні умови. Тому більшість із них сприйняли появу таксометрів негативно. Але, через попит клієнтів, мусили обладнати ними свої автомобілі. Від назви вимірювальних приладів – таксометрів – пішла назва таксі. Перші серійні авто із вбудованими лічильниками випустила компанія Renault.
23 березня 1876-го росіянин Павло Яблочков (1847–1894) запатентував у Парижі першу лампочку, яка працювала від електрики. Мала два вертикальні вугільні стержні. Коли подавався струм, між ними з'являлась яскрава дуга. Аби вона світила сильніше, у стержні додавали солі металів. Першими такі лампи почали використовувати для освітлення вулиць у Лондоні, Парижі, Берліні, Відні, Римі.
25 березня 421 року засновано місто Венеція. Назва походить від венетів, які населяли цю територію до ІІІ ст. до н. е. Першими поселенцями тут були втікачі від німецьких племен готів. Вони переховувались у болотистій лагуні на узбережжі Адріатичного моря і островах біля неї. Навчилися будувати житло на палях. Займалися рибальством і торгували сіллю. 697 року поселення на островах об'єдналися і обрали правителем дожа Паоло Лучіо Анафесто.
13 осіб загинули в метрополітені Токіо 20 березня 1995 року. Ще близько 6,3 тис. було госпіталізовано. Такі наслідки теракту, який влаштували члени релігійної секти "Аум Сінрікьо" – "Шлях праведного Всесвіту". П'ятеро осіб сіли в метро на різних гілках. При собі мали по два літрові пакети з отруйною речовиною – зарином. У певний момент пробили пакети нагостреними кінчиками парасоль і вийшли на найближчих станціях. Їх очікували п'ятеро водіїв, які мали відвезти виконавців у безпечне місце.
Керівника секти Секо Асахару затримали після теракту. 2004-го його засудили до смертної кари. Через суди над іншими членами секти вирок досі не виконали
7 
35413
Коментарі