Семирічка була частиною амбітного плану побудови "фундаменту комунізму" за 20 років. Офіційно це називалося "Семирічний план розвитку народного господарства СРСР на 1959-1965 роки. Керівництво Української РСР тоді заявило, що завдання семирічки в галузі сільгоспвиробництва може бути виконане за п'ять років, а в окремих колгоспах і радгоспах - ще раніше. Отже, оцей плакат - у руслі тих заяв. Виконано його ніби в унісон із закликом Микити Хрущова наздогнати й перегнати Америку у виробництві молока та м'яса. Й оця колона техніки на плакаті ілюструвала саме процес обгону, робила його наочним. Молоковози тут їдуть, ніби міжконтинентальні балістичні ракети на військовому параді.
У дитинстві в мене була улюблена іграшка - карта "Основные стройки семилетки", випущена 1963 року тиражем 75 тис. примірників. Вона була розміром як обідній стіл на чотири персони, але оригінально й компактно складалася під синю обкладинку, меншу за шкільний зошит. Я любив розглядати ту карту, бо вона була дуже барвиста. Жовтим позначили землі, де випуск валової продукції мусив зрости до 170% - материкова Росія, Московська та суміжні області. Цеглясто-руді - території, де зростання сягало 180% - Україна, Білорусь, Грузія, Прибалтика. Фіолетове - це вже до 230% - Західний Сибір. А найбільше було ніжно-зеленого, де зростання виробництва мусило становити до 280% - цілинний Казахстан і Східний Сибір. Також були червоні позначки - що де будуватиметься. Нові об'єкти харчопрому подібні до печі з комином, а хімічні підприємства - до смугастих башточок.
На території УРСР таких червоних башточок було п'ять, а печей із комином - жодної. Зрештою, ця карта нікого не обманювала. Коли підбивалися підсумки семирічки, виявилося, що, справді, виробництво хімічної продукції виросло більш як удвічі. А виробництво молока та м'яса впало - навіть порівняно з початком семирічки. І вже 1962-го підвищили ціни на м'ясо-молочну продукцію. Подекуди почалися голодні бунти, як то було в Новочеркаську. І заспокоювали їх не молоковози, а танки.
3 
1
Коментарі