"Світ наближається до революції. До нас наближається смертоносний меч мору й війни, жахливіших, ніж бували протягом трьох людських життів", – пише у передмові до книжки "Пророцтва" французький лікар Мішель Нострадамус. Вона вийшла друком 1 березня 1555 року в Ліоні.
Своє вміння передбачати майбутнє Нострадамус пояснював Божим даром. У кабінеті мав мідну триногу й миску з водою. Жезлом торкався триноги, капав водою на одяг. Потім довго дивився на застиглу воду, доки вона не робилася каламутна – там начебто і споглядав видіння. Пророцтва викладав у чотиривіршах – катренах, писаних мішаниною івриту, французької, італійської й латини. Об'єднував їх по сто у центурії – століття. У першому виданні – три центурії і ще 53 катрени. Пізніше вийшли доповнені збірники.
"Пророцтва" вмить розкупили. Їх ціна – 8 деньє. Приблизно стільки ж коштував десяток яєць або фунт яловичини. Французький королівський двір захопився спробами розшифрувати таємничі чотиривірші. Одну й ту ж фразу можна тлумачити по-різному. Нострадамус казав, що уникає прямих формулювань, бо остерігається інквізиції.
1559 року король Генріх ІІ влаштував лицарський турнір з нагоди весілля доньки Єлизавети. В одному з поєдинків якийсь капітан шотландської гвардії пробив списом забороло монарха і смертельно поранив того в обличчя. Тут же згадали один з віршів Нострадамуса: "Молодий Лев переможе старого на полі бою, під час одиночної дуелі. В золотій клітці йому видряпають очі. Два списи з'єднаються в один, потім він помре страшною смертю".
Новий монарх Карл IX призначив Нострадамуса королівським медиком і астрологом. Вважають, що він передбачив революцію у Росії 1917 року: "Я бачу, як руйнуються царські трони, коли їх змітає людський ураган. Республіку зроблять гірше корони. І білих, і червоних жорстокий обман". А ще – дві світові війни й терор Сталіна – "правителя загадкової, сніжної країни, який повбиває своїх соратників", самогубство Гітлера, вбивство Джона Кеннеді, "поїздки в космос", розпад СРСР.
– Мене знайдуть мертвим біля столу та ліжка, – сказав якось.
За два роки, 2 липня 1566-го його знайшли у спальні, неподалік письмового столу. На мармуровій плиті над його могилою викарбувано: "Тут спочивають кістки знаменитого Мішеля Нострадамуса, єдиного з усіх смертних, який виявився гідним закарбувати своїм майже божественним пером, завдяки впливу зірок, майбутні події всього світу".
25 лютого 1905 року в Одесі народився Павло Вірський, балетмейстер і хореограф, організатор і художній керівник Ансамблю танцю УРСР. Нині це Національний заслужений академічний ансамбль танцю України, що носить ім'я свого засновника.
У балет потрапив 18-річним. Спершу танцював сам, потім очолював балетні трупи театрів у Харкові, Дніпропетровську, Києві. Керувати ансамблем почав 1955-го. Створив хореографічні композиції "Чумацькі радощі", "Гопак", "Рукодільниці", Запорожці", "Ляльки", "Повзунець", "Шевчики". "Це нашестя українських козаків зводить парижан з розуму. Такої феєрії фарб, ритму, красивих осіб Париж ще не бачив", – писала одна з французьких газет після гастролей ансамблю Вірського. За 20 років колектив побував у 60 країнах.
– Красень, завжди гарно одягнений, – згадує балетмейстера кінорежисер Володимир Хмельницький, 79 років. – Людиною він був незалежною, але вдачі крутої. Міг до сліз балерин доводити. Кричав: "У тебе що, дві ліві ноги?" Іноді й свою палицю в хід пускав. Але на нього не ображалися. Дбав про кожного танцюриста, вибивав квартири, путівки, ставки. Вимогливий був і до себе. На репетиціях так вимотувався, що рушник можна було викручувати.
Павло Вірський своєї машини не мав. Коли спізнювався на роботу, спиняв на дорозі авто. Помер 5 липня 1975 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві
26 лютого 1930-го біля квартири коханки застрелили боса нью-йоркської мафії 41-річного Ґаетано Рейну. Вбивство стало приводом до початку "війни" між двома поколіннями гангстерів за контроль над містом. Молоді бандити були готові на будь-які конфлікти заради влади. Старші ж, до яких належав Рейна, вважали, що здобичі вистачить на всіх, уникали марного кровопролиття. Протягом року вбили дев'ятьох ватажків з обох банд.
23 лютого 1950 року жителька станції Сен-П'єр-де-Кор у Франції Раймонда Дьєн (на фото)лягла на рейки, щоб перешкодити рухові ешелону з танками, які везли на війну в Індокитай. Рух зупинили на 9 годин. Жінці дали рік тюрми – за саботаж. На суді вона заявила:
– Я ненавиджу війну.
Війну в Індокитаї Франція програла.
1 березня 1565 року на лівому березі затоки Гаунабара у Бразилії португальський воєначальник Естансіо де Са створив колонію Сан-Себастьян-де-Ріо-де-Жанейро. Себастьян І – тогочасний король Португалії, а Ріо-де-Жанейро перекладається як "січнева річка" – цю місцину мореплавці відкрили 1 січня 1502-го. 1763 року місто стало столицею Бразилії й було нею до 1960-го. Зараз тут живуть майже 6,5 млн осіб. Є приказка: Бог створив світ за шість днів, а на сьомий він створив Ріо-де-Жанейро.
"Прежде всего удается сохранить мир. Люди разных возрастов и профессий говорят от всей души: спасибо тебе, партия, за это", –
казав 23 лютого 1981-го генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв у доповіді на ХХVI з'їзді КПРС. Фраза одразу "пішла в народ". За її мотивами складали двовірші, наприклад:
Прошла зима, настало лето. Спасибо, партия, за это!
В кранах воды горячей нету. Спасибо, партия, за это!
В столовке – тухлая котлета. Спасибо, партия, за это!
В постели девушка раздета. Спасибо, партия, за это!
Пошел в сортир – а там газета. Спасибо, партия, за это!
3 рази вішали 20-річного Джона Лі в англійській в'язниці Екзетер 23 лютого 1885-го. Звинуватили в тому, що перерізав горло жінці, у якої служив лакеєм. На суді він сказав: – Я вірю в Бога, і він не допустить, щоб покарали невинного.
Люк, у який мав провалитися засуджений, не відкривався. Механізм кілька разів перевіряли – працював справно. Врешті-решт суддя постановив замінити смертну кару на довічне ув'язнення. Через 22 роки Джона Лі випустили з тюрми за зразкову поведінку. Права на публікацію історії його життя придбало лондонське видавництво. Лі розбагатів, виїхав до США, одружився й помер своє смертю через 48 років після "страти".
2 
1
Коментарі