Перед Різдвом на початку 1960-х до нас у село Гектари Горохівського району на Волині стали надходити привітальні поштівки від родичів із Канади. Там поблизу міста Торонто жили рідна батькова сестра Настя і бабин брат Савка. До хрущовської "відлиги" листи з-за кордону до нас чомусь не надходили - чи то родичі боялися їх слати, чи спецслужби не пропускали. А тепер-от сільський листоноша почав приносити. На поштівках - то Матір Божа з дитятком Ісусом Христом, то колядники з вертепом, то волхви, які приносять дари новонародженому Христові. Нині такими нікого не вразиш - а тоді ж дивина: надворі був новий виток войовничого атеїзму. Коли помер старий батюшка, церкву в сусідньому селі Антонівка, до парафії якого входило й наше село, закрили. Старовинна, дерев'яна, вона відтоді стояла пусткою.
На зворотньому боці кожної листівки був надрукований святковий вірш-привітання. Наприклад, на одній такий:
Як різдвяний час настане,
Чути радість, чути спів.
Хочу рідних привітати,
Та не стане теплих слів.
Я бажаю вам здоровля,
Щастя, радости, добра,
І в святочну цю хвилину
Найбільш щасного Різдва.
На Свят-вечір у нас тоді з'явилася нова традиція: коли ми вже сіли до столу, тато ще раз зачитував перед усією родиною канадські послання. Бабуся Меланка хрестилася й витирала сльози, бо вже десятки років не бачила своєї доньки й рідного брата. Після вечері батько складав ці листівки в лаковану дерев'яну скриньку, яку він, добрий столяр, зробив сам. Далі ховав її у скриню в коморі. Двічі на рік шкатулка поповнювалася новими вітаннями - взимку з Різдвом, а навесні з Великоднем.
Уже давно нема діда Савки, який прославився на всю Канаду: зі своєю дружиною Софією вони прожили в парі 60 років. Їм навіть британська королева прислала вітання на діамантове весілля. Немає й тітки Насті. Моїй бабусі так і не судилося більше їх побачити. Не стало вже й наймолодшого з восьми її дітей - мого батька Григорія. Остання листівка, надіслана з-під Торонто, прийшла 1982-го.
3 
1
Коментарі