Листи, якими Юрій Колесник закидав чиновників

"Уважаемый товарищ Колесник! В своем письме в Госкино СССР Вы сетуете, что в некоторых фильмах, идущих на экранах, показывается много такого (табакокурение, нецензурщина, секс), что не следует смотреть детям младшего и среднего возраста. ­Должны сообщить Вам еще раз, что Госкино СССР ни в коем случае не поощряет таких явлений на экране", – такого листа за підписом головного редактора одного з управлінь Держкіно СРСР отримав полтавець Юрій Колесник на початку 1990-го.

– У 40 років батько став вважати себе відповідальним за життя і здоров'я співгромадян, – розповідає донька Колесника Марина Жеглова, 49 років. – Тоді народилася я – його четверта дитина. На радощах кинув курити. Якось зловив мене з цигаркою – врізав по дупі армійським ременем. Більше ніколи не бив. Зате регулярно надсилав вірші до Міністерства здоров'я СРСР. Просив, щоб заборонили цигарки. Своїми творами обклеїв двері туалету.

 

Після того як сестра Юрія Колесника вийшла заміж за вірменина і переїхала до Єревана, надіслав тамтешнім депутатам листа з порадами щодо благоустрою міста. А Державну планову комісію просив побудувати ­целюлозно-паперовий комбінат на Далекому Сході. "Для окончательных выводов возможности и целесообразности строительства целлюлозно-бумажного комбината в данном районе мы не располагаем в настоящее время необходимыми данными", – отримав відповідь.

1995-го домігся, щоб безкоштовно провели газ сусідці – партизанці у роки Другої світової війни. 1999-го попросив тодішнього президента Леоніда Кучму "делікатно переговорити" з новопризначеним російським прем'єр-міністром Володимиром Путіним. Мовляв, той допоможе нам газом, нафтою, золотом – лише треба гарно попросити. Наприкінці звернення наполягає: "не відфутбольте, обмізкуйте мою пропозицію". Відповіді на цей лист не отримав.

– Багато хто називав батька міським божевільним, – продовжує Марина. – Але більшість ставилися до нього з симпатією. Він був добрий і веселий. Співав українські народні пісні. Влітку роздавав дітям фрукти і ягоди, що привозив із дачі. З відра залишалося по кілька плодів. Мама часто через це сварилася. 15 років тому, коли батькові було 74, послизнувся і впав біля сусідського гаража. Після того кілька годин засипав ту ділянку сіллю. Вдома рука розбухла й посиніла. Наступного року приїхав із Трускавця й за тиждень помер. У нього відірвався тромб у кишківнику. Про біль мовчав. Дорогою в операційну співав і жартував.

×