Микола Стражеско 1932 року вперше використав термін "спухлі від голоду"
"Розмовляти нікому не хочеться. Ще свіжі тяжкі враження від зустрічі з дружиною небіжчика. Її зойки і голосіння довго лунали у відділенні, – пише у дослідженні "Микола Стражеско" журналіст Василь Калита. – У морзі Олександрівської лікарні порожньо, стоїть лише оцинкований стіл і кілька стільців під стіною. Одне з двох вікон дивиться на схід, і сонце сипле з нього ясним промінням. Кілька вправних рухів скальпелем – і серце відкрито. Холодне, мертве серце. Згусток закостенілих м'язів. А ще вчора воно працювало.
– Поздоровляю вас. Це рідкісна удача в діагностиці, – патологоанатом Володимир Високович тисне руку лікарям Василеві Образцову й Миколі Стражеску. Виходить в іншу кімнату складати протокол розтину".
Операція пройшла в Києві 1901 року й підтвердила попередній діагноз двох лікарів – інфаркт. Вперше у світовій практиці визначили й обґрунтували його симптоми живій людині. Пізніше медики у своєму дослідженні описали клінічні прояви – грудну жабу, набряк легень і кардіогенний шок.
"Грудной жабой и сердечной астмой страдают хорошо упитанные, с ненормальным обменом веществ субъекты в возрасте от 40 до 60 лет, – перелічує прояви хвороби Микола Стражеско. – Главным образом – интеллигентные профессии: врачи, адвокаты, инженеры, профессоры, актеры, занимающиеся политической деятельностю или коммерцией, ведущие нерегулярный образ жизни, употребляющие в пищу слишком много питательных веществ и возбуждающих – табак, кофе, алкоголь. Лица, которые в силу своих профессий чрезвычайно волнуются, так сказать, живут умом и сердцем".
Образцов старший за Стражеска на 25 років. Донька першого Наталія є дружиною другого.
"Образцов тогда был одним из ведущих представителей киевской терапевтической школы, – згадує лікар Олександр Мерзон. – Профессор наукой не увлекался, но был талантливым клиницистом и очень успешным практикующим врачом. Его не раз приглашали в Германию на консилиумы к богатым пациентам. За три дня он привозил такой гонорар, что всей семье хватало на год. Семье своей дочери он щедро помогал. Позволял зятю тратить время и силы не на заработки, а на профессиональный рост и научную карьеру".
Стражеско після закінчення навчання у Київському університеті працює у клініці майбутнього тестя. Їздить практикуватися у лікарні до Франції та Німеччини. Привозить перший у Києві електрокардіограф. Саме Образцова і Стражеско письменник Михайло Булгаков взяв як прототипів головних героїв роману "Собаче серце" – професора Преображенського і доктора Борменталя.
У петербурзькій лабораторії Івана Павлова Микола Стражеско два роки працює над докторською дисертацією "До фізіології кишок". Після захисту отримує посаду старшого ординатора в клініці тестя.
"В клинике официально числилось 25 штатных и пять платных коек, – згадує. – Это количество не удоволетворяло потребности преподавания и научной работы. По соглашению с правленим университета я увеличил число платных больных до 15. Это позволяло взять интересного больного в аудиторию на лекцию и разобрать его без предварительной обработки, что выгодно было для обучения студентов клиническому мышлению".
Стражеско бере учать у конкурсі на посаду доцента медичного факультету Київського університету. Кожен конкурсант повинен прочитати перед комісією 45-хвилинну лекцію. Тема Стражеска – "Сучасна діагностика хвороб серця". Він не вкладається у відведений час, говорить на годину більше. Проте декан слухає не перебиваючи. Далі – успішна відкрита лекція і зарахування до числа викладачів.
"Николай Дмитриевич в белоснежном накрахмаленном халате, сопровождаемый свитой преподавателей, прошествовал на сцену, где на кушетке его ожидал больной, и начал, – згадує одне із занять студент Олександр Мерзон. – Это была лекция с подробной демонстрацией больного и дальнейшими рассуждениями о его болезни. Николай Дмитриевич говорил достаточно громко, очень внятно и академично, не используя особых ораторских приемов. Но сама структура лекции, ее дидактическое совершенство, глубина клинического анализа и убедительность диагноза – все это обеспечило внимание всей аудитории. Меня поразила логика рассуждений: от данного больного к обобщению его болезни".
На екзаменах Стражеско любить ставити запитання, які ще були не вирішені тогочасною наукою. Цікавиться, скільки каменів може утворитися у жовчному міхурі або як визначити концентрацію ліків у крові. Студенти не можуть на них відповісти, але на оцінку це не впливає.
У нього лікуються актори Марія Заньковецька і Микола Садовський, архітектор Владислав Городецький, письменники Максим Рильський і Павло Тичина. А на Михайлові Коцюбинському навіть проводить заняття. У листі до дружини Віри він пише: "Вчора ввечері Стражеско показував мене студентам і читав їм лекцію. З неї я зрозумів, що моє здоров'я покращується". Пізніше хвалився їй: "І Образцов, і Стражеско радили почати прогулки надворі. Тільки Стражеско не хоче, щоб я піднімався на сходи".
У родині Образцових стається скандал. Після смерті дружини Василь Парменович одружується з набагато молодшою жінкою. Наталія розриває відносини з батьком. Стражеско намагається зберегти добрі стосунки з колегою. Але змушений звільнитися з його клініки й зайнятися приватною практикою.
Дуже скоро доводиться залишити Київ. У квітні 1918-го його брата розстрілюють більшовики – за порушення комендантської години. Переїжджають до Одеси, яку контролюють білогвардійці. Працює в госпіталі, потім – в університеті.
До Києва повертаються через три роки. Дружина Образцова виїхала за кордон. Василь Парменович помер від пневмонії. Його будинок націоналізували. Сім'я Стражеско живе у квартирі на вул. Володимирській. Перевозять сюди картини Рєпіна, Айвазовського та Васнєцова. Для бібліотеки з рідкісних книжок і підшивок журналів замовляють дубові стелажі.
Стражеско продовжує приватну практику. До пацієнтів їздить автомобілем із власним водієм. Протягом 1932–1933 років досліджує селян, що страждають від голоду. В публікації у "Журнале медицинского цикла АН УССР" вперше використовує термін "спухлі від голоду".
З опису пацієнта: "Больной, 49 лет, пожарник. Имел отек в связи с недостаточным питанием. Последние полгода плохо питался. Поступил в клинику 1.12 1932 года с жалобами на понос до 10–15 раз в сутки со слизью и кровью, постоянные боли в животе, головокружение, большую слабость и отеки. Больной умер".
"Якось увечері до Стражеска прийшла співробітниця спецслужб і грубо почала вимагати лікарського огляду, – переказує спогади колишнього чекіста кардіолог Марк Щупак. – Професор відповів, що може зробити це ввечері лише як приватний лікар за гонорар. Вранці в клініці готовий оглянути пацієнтку у звичному порядку і безкоштовно. Для чекістки таке лікування було проявом буржуазності, і вона організувала стеження".
Стражеско не робить винятків ні для кого. Навіть Микиту Хрущова – на той час першого секретаря Компартії України – приймає тільки наступного дня після дзвінка. У книжці спогадів "Время. Люди. Власть" той пише: "Это было крупнейшее светило медицины в масштабе не только Советского Союза, но и мирового значения".
З початком війни у супроводі НКВС евакуюється до Уфи. Після відступу німців працює у Москві. Якось у холодну пору вибігає на виклик до пацієнтки легко одягнутий. Від промерзання – захворів. Наслідки недуги не міг подолати до кінця життя.
"Утром одного из обычных рабочих дней меня и аспиранта нашего отдела Анатолия Уманского телефонограммой вызвали в квартиру Николая Дмитриевича, – згадує Олександр Мерзон. – Оказалось, он очень настойчиво выразил желание проехаться по Киеву и посетить свои клиники. Для сопровождения прислали пару машин ГАИ. Для перемещения Николая Дмитриевича из квартиры на втором этаже вниз по лестнице и подъема его наверх после прогулки решили использовать его любимое кресло и двух надежных носильщиков. Николаю Дмитриевичу помогли надеть костюм, макинтош, на ногах у него были мягкие домашние туфли, на голове – шляпа. Милиционеры на перекрестках отдавали честь и обеспечивали проезд. Николай Дмитриевич сидел на заднем сиденье, взволнованно всматриваясь в хорошо знакомые, но давно не виденные им улицы. Машины въехали во двор и были окружены тесным кольцом всех сотрудников Украинского института клинической медицины – от профессоров до санитаров, препараторов, поваров. Руки, протянутые в окна и дверцы машины, букеты цветов, восклицания, улыбки и слезы. Теперь понимаю – он прощался".
Дружина померла від туберкульозу
1876, 30 грудня – Микола Стражеско народився в Одесі. Батько – юрист і дійсний статський радник Дмитро Стражеско. Коріння веде від румунських бояр. Мати Анна – донька адмірала російського флоту Анемподиста фон Вінка. Одним із предків матері був гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.
1894 – закінчив Рішельєвську гімназію і вступив на медичний факультет Імператорського київського університету Святого Володимира. На останньому курсі завкафедри терапії і найкращий лікар Києва Василь Образцов узяв його інтерном в Олександрівську лікарню.
1901 – одружився з Наталею Образцовою. Познайомилися на розі вул. Пушкінської і Фундуклеївської – тепер Богдана Хмельницького. Микола врятував її від коней поліції, які мчали на великій швидкості. Дівчина подякувала, заскочила в екіпаж і поїхала. Потім вони зустрілись у домі Образцових. Де згодом молоде подружжя і жило. Мали доньок Олександру, Наталю, Ірину і сина Дмитра. Дружина померла від туберкульозу 1938-го.
1922 – після встановлення в Україні радянської влади дві старші доньки переїжджають у Францію – начебто для лікування. Через знайомих Стражеско передає їм записку: "Гірко читати нам про ваші труднощі, але вони набагато легші, порівняно з нашим режимом. Ми з мамою раді за вас".
1936 – очолив клінічний відділ новоствореного Українського інституту клінічної медицини. Разом із Володимиром Василенком розробив класифікацію недостатності кровообігу – перші етапи виявлення серцевої недостатності.
1952, 27 червня – Микола Стражеско помер у Києві. За кілька днів до цього його ім'я надали Українському інституту клінічної медицини. Похований на Лук'янівському цвинтарі.
"Помер Стражеско. Людина, яка своєю особою прикрашала Київ, – нотує у щоденнику письменник Остап Вишня. – Скільки благородства, скільки розуму, скільки серця було в цієї людини. Ціла епоха відійшла у вічність!"
5 
1
Коментарі