Прем'єра фільму Олександра Довженка "Звенигора" відбулася 13 квітня 1928 року в Києві. Сценарій спершу створили письменник Майк Йогансен зі співавтором, що виступав під псевдонімом Юртик. За ним ховався Юрко Тютюнник, генерал-хорунжий армії УНР. В основі сюжету – легенда з його рідної Черкащини про скарб, захований гайдамаками в надрах гори. 1924-го розпочалася робота над "Звенигорою". Одну з головних ролей мав виконувати Юрко Тютюнник. Та виробництво невдовзі припинили. "У сценарії було забагато чортівні і явно націоналістичних тенденцій. Тому я переробив його відсотків на 90", – напише 1939 року в "Автобіографії" Олександр Довженко. Згадки про Тютюнника і Йогансена зникли з титрів остаточного варіанту стрічки. Першого розстріляють 1930-го, другого – 1937 року.
Далі картину фільмували прискореними темпами – завершили її за 100 днів. Знімали в селі Яреськи на Полтавщині, зводили – на Одеській кінофабриці. "Картину я не зробив, а проспівав, як птах", – писав Довженко. Вона складається з 12 епізодів, що охоплюють дві тисячі років історії України. Наскрізна постать – дід, який оберігає й водночас розшукує древній скарб. Останній епізод – найсуперечливіший. Молодший з онуків головного героя Павло – націоналіст, борець із тодішньою владою. Старший Тиміш – більшовик. За законами радянського кінематографа, він є позитивним героєм. Але таємницю скарбу дід довіряє "неправильному" молодшому. Той ще й застерігає старого: "Ось наближається антихрист!" А "позитивний" Тиміш із рушниці застрелює кохану дівчину.
Режисерові пробачили ці відхилення, хоч газета "Кіно" й надрукувала статтю "Обличчя ворога". Довженкові докоряли, що "не зміг до кінця подолати шкідливі засади сценарію, і картина вийшла з грубими політичними помилками".
Син Сталіна добровільно пішов на смерть
14 квітня 1943-го в німецькому таборі смерті Заксенгаузен загинув 36-річний Яків Джугашвілі – син Йосипа Сталіна від першого шлюбу.
– Увечері він відмовився повертатися у барак і попросив мене поговорити з начальником концтабору, – розповідав на допиті охоронець Конрад Хартфіг. – Раптом Сталін підняв із землі палицю й побіг до огорожі, через яку проходив струм, з криком "Солдат, стріляй!" Я попросив його отямитися. Але він закричав: "Німецький вартовий – боягуз! Наш не вагаючись вистрілив би". Джугашвілі обома руками схопився за дріт. Тоді я зробив постріл йому в голову.
Наступного дня був розтин тіла. Куля влучила в череп за 4 см від правого вуха й розтрощила його. Однак смерть настала ще до того – від ураження електричним струмом.
У полон старший лейтенант Яків Джугашвілі, який командував артилерійською батареєю, потрапив 16 липня 1941-го під Вітебськом. Німці відразу скористалися цим. У листівках, які розкидали над радянськими позиціями, закликали солдатів Червоної армії здаватися – мовляв, навіть син Сталіна так вчинив. Два роки Якова перекидали по таборах. Донька Сталіна Світлана Аллілуєва згадує в книжці "Двадцять листів до друга": "Зимой 1942/1943 года, уже после Сталинграда, отец вдруг сказал мне во время одной из наших редких встреч: "Немцы предложили мне обменять Яшу на кого-нибудь из своих. Стану я с ними торговаться? На войне как на войне!" Дружину Якова заарештували й відправили до тюрми в Куйбишеві – нинішня Самара.
У Заксенгаузені сина Сталіна утримували разом із племінником британського прем'єра Вінстона Черчилля – Томасом Кучинном та сином прем'єр-міністра Франції – Рене Блюмом. Ці двоє трималися спокійно і навіть віддавали честь есесівським офіцерам. Яків, навпаки, був мовчазний, недоїдав. Двічі намагався накласти на себе руки, розітнувши вени на руці. Третя спроба виявилася вдалою. "Я побачив, що Джугашвілі, дуже блідий, дивився у стіну, – згадував Кучинн про останні години життя Якова. – На моє вітання нічого не відповів. Його друг Кокорін пояснив, що вранці той почув по радіо німецьку передачу, в якій цитували слова Сталіна: "У Гітлера немає російських полонених, а є лише зрадники, з якими розправляться, щойно скінчиться війна".
8 квітня 1908-го, коли зроблене це фото, 49-річний Джакомо Пуччіні був на вершині всесвітньої слави. Після успіху опери "Мадам Баттерфляй" – завдяки тому, що в ній співала українка Соломія Крушельницька, – він весь час гастролює країнами Європи та Північної Америки. На концертах і бенкетах композитор купається в оваціях. "Прийшли 200 осіб, зокрема міський голова, префект, міністри, сенатори, депутати. Ще сотню не пустили – не вистачило місця. Папи Римського не було, бо для нього не знайшлося гондоли", – вихваляється в щоденнику про творчий вечір у Венеції, що відбувся на початку квітня того року. Але колишнього натхнення вже немає. Опера у стилі вестерн "Дівчина із Заходу", над якою Пуччіні зараз працює, не здобуде успіху навіть серед нью-йоркських критиків. Та він і це сприймає з оптимізмом. Місяць тому сказав знайомому під час подорожі Єгиптом: "Коли вступиш у лайно, це знак, що скоро тобі пощастить". Маестро живе у містечку Торре дель Лаго неподалік рідної Лукки на північному заході Італії з дружиною Ельвірою та 22-річним сином Антоніо. А ще – з коханкою Дорією, яка вдає покоївку. Захоплюється перегонами по бездоріжжю, 1903-го в автокатастрофі зламав ліву ногу, відтоді ходить із паличкою. На фото має в зубах незапалену цигарку – за день викурював їх понад 30. Зрештою помер на 65-му році життя від раку горла
11 квітня 1961-го у британському парламенті обговорювали поправку до карного кодексу, яка передбачає покарання різками. Ними мали заміняти ув'язнення молодим правопорушникам чоловічої статі, засудженим уперше за нетяжке "насильство, скоєне з будь-якою метою". Дискусії тривали 5 год. 25 хв. "За" проголосували меншість – 67 парламентаріїв від Консервативної партії. Серед них майбутня прем'єр – Маргарет Тетчер. Поправку не прийняли.
14 квітня 1918 року – Центральна Рада випустила перші українські поштові марки вартістю 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Ескізи створили художники Георгій Нарбут і Антон Середа. Серію називали шагівкою. На звороті мали напис: "Ходять нарівні з дзвінкою монетою". Діяли до липня 1921-го.
10 квітня 1973 року фотограф-папараці Рон Ґалелла програв судову справу проти Жаклін Онассіс – колишньої дружини президента США Джона Кеннеді. Скаржився, що вона нацькувала на нього федеральних агентів. Позов подав у відповідь на вирок попереднього процесу: рік тому Ґалеллі заборонили наближатися до колишньої першої леді Америки ближче як на 25 футів – десь 7,5 м, а до її дітей – на 30 футів, тобто 9 м. Доти протягом п'яти років він переслідував Жаклін скрізь – під час прогулянок із дітьми, в парках і магазинах. Одного разу навіть потрапив на надійно захищений приватний острів другого чоловіка Жаклін – мільярдера Аристотеля Онассіса. Фотограф убрався садівником, а камеру замаскував у тачці.
3 
1
Коментарі