Із перших лижників насміхалися перехожі
"Даремно намагався б описати те потужне й високе відчуття, яке дає велична тиша в природі далеко від людської метушні. Наскільки величний вид ланцюга засніжених гір, що купаються в золотих проміннях сонця, – пише 1908 року у вступі до підручника "Лижі та їх вжиток" львівський альпініст Роман Кордис (1886–1934). – І я подумав тоді: чому ця розкіш у нас чужа для більшості? Чому та невинна, м'яка поволока снігу здається нам непереборною перешкодою на дорозі до пізнання краси рідного краю? Кільканадцять років тривають намагання впровадити тут лижний спорт. Та їм не вдалося утворити базису для розвитку цього спорту".
18-річним Роман Кордис натрапляє в якійсь газеті на опис гірського походу на засніжену вершину. Слово "лижі" тоді в пресі ще не вживають, замість нього використовували запозичення skі (з англійської – лижі. – Країна). Замітка не дає Роману спокою. Мріє піднятися в зимові Карпати й бути першовідкривачем. Ділиться цим планом із другом-однолітком Юрієм Маслянкою. Той підтримує приятеля і погоджується скласти йому компанію в горах.
Але хлопці ніколи не бачили лиж. Маслянка береться розшукати інформацію про них. Наступного дня приходить до Романа з книжкою з домашньої бібліотеки "На скандинавських лижах" Юзефа Шнайдера – піонера карпатських походів. Її батькам Юрія подарував автор.
Хлопці прочитують брошуру і записують з неї адресу польської фірми з виготовлення лиж. Складають докупи заощадження. Мають 13 австрійських крон на двох. Середня місячна зарплата робітника була 23 крони. Цих грошей вистачає на одну пару лиж. Купують її. Кріплення зроблені з очерету й обтягнуті шкірою. В грудні 1904-го вчаться кататися – на львівських вулицях. Викликають подив і глузування перехожих.
За місяць у газеті натрапляють на рекламу німецьких лиж зі сталевим кріпленням. Купують пару.
У посилку вкладений рекламний буклет. Із нього дізнаються, що автор найпершого в світі підручника з їзди на лижах – "Техніка альпійського лижного бігу" – педагог і митець австрієць Матіас Здарський (1856–1940) проводить виїзні навчальні курси. Головна умова: мають записатися хоча б 10 охочих. Роман і Юрій агітують знайомих, які є членами львівського Товариства рухливих ігор. У січні-лютому 1906-го Матіас Здарський навчає групу львів'ян у парку Погулянка – неподалік Личаківського цвинтаря.
Через кілька днів після закінчення курсів хлопці збираються в похід у Східні Карпати. Разом із ними – ровесники Максиміліан Дудрик та Зигмунд Клеменсевич. Вирішують підкорити гору Довбушанку в масиві Горгани – тепер територія Надвірнянського району Івано-Франківської області. Її вибирають через згадку в роботі Генріха Гоффбауера "Путівник по Чорногорі і до Східних Бескидів", виданій у Коломиї 1898-го. Автор порівнює цю гору з вершинами Доломіти в Південних Альпах.
Стартують із містечка Яремча – тепер Івано-Франківська область. Користуються 2-метровими лижами з однією бамбуковою палицею. Одягнені в хутряні куртки на ваті, а Клеменсевич – у гуцульський сердак.
"Ніч на полонині Щівці! Скільки років відділяє мене від неї, скільки пригод і згадок! А все одно образ тієї незабутньої, прегарної ночі стоїть досі переді мною
такий свіжий і виразний, наче це було заледве вчора, – описує першу ночівлю в зимових Карпатах Роман Кордис у книжці "Через сім гір та сім долин на лижах", виданій у Львові 1929-го. – Над нами вимальовувалися похмурі тіні широких вершин. Шум потоків, що спали під товстою ковдрою снігу, не досягав до нас. Жоден вітерець не каламутив тиші, лише тріск гілок, що палали. А над нами пречисте, неправдоподібно яскраве від мільярду зорь небо".
Хлопці виросли в місті і про зимові гори чули тільки, що там багато голодних вовків. Для захисту від хижаків узяли два старі револьвери.
"Гроші тут не мали вартості, а разом із ними не мала вартості вся система товарів та послуг, – пише мандрівник. – Закон і влада закінчилися там, де почалася сніжна цілина".
Рубають невисокі дерева, роблять із них низький курінь. Долівку встеляють гілками смерек. Викопують місце для вогнища. Готують на ньому вечерю. Розподіляють час чергування вночі. Коли лягають спати, з лісу виходить якийсь звір. Але, побачивши людей і вогонь, швидко втікає. Ніч минає без пригод.
"Перший лижний з'їзд у житті лишається незабутнім. Якби порахував всі свої падіння за 25 років лижної кар'єри, а їх були тисячі, на той перший похід припаде добра половина", – згадує Роман Кордис про спуск у долину Зеленицю.
Наступним місцем ночівлі обирають гуцульську колибу поблизу загорожі з коровами. Вранці вирушають на Довбушанку.
"Ми стояли на вершині Довбушанки 20 лютого о 13:45. Дув потужний вихор. Було усвідомлення, що ми посеред велетенської гірської пустоти. Її ніколи до цього взимку не торкалася людська нога, – пише Роман Кордис. – Наші мрії стали реальністю".
З того часу друзі ходять у походи в Карпати щозими. Нехтують популярними серед ровесників Татрами. Там із кожної вершини видно містечка та села. Натомість у зимових Горганах і Чорногорі важко віднайти сліди людської діяльності.
У березні 1907-го підкорюють вершини Петрос і Пожижевську на хребті Чорногора – тепер між Івано-Франківською і Закарпатською областями. Через рік забираються на гору Чивчин висотою 1766 м – нині у Верховинському районі на Івано-Франківщині. Проходять по хребту Братківському – у Тячівському і Рахівському районах на Закарпатті.
Хлопці здобувають освіту й одружуються. Дудрик і Маслянка стають інженерами, Клеменсевич – професором фізичної хімії Львівської політехніки, Кордис – альпіністом. Продовжують мандрувати зимовими Карпатами. 1923-го проходять на лижах від Славського на Львівщині до Ясіні на Закарпатті з короткою зупинкою в Осмолоді – тепер Рожнятівський район Івано-Франківської області. Долають понад 200 км.
На початку 1930-х у Романа Кордиса раптово погіршується здоров'я – і компанія лижників розпадається.
45 крон 1912 року коштували лижі у Львові. За ці гроші можна було купити корову
Жінка на лижах підкорила висоту 2061 метр
У ХІХ ст. у Карпатах з'явилися лижники. Доти похід на засніжені вершини краю вважали самогубством.
Першими на лижі стають працівники лісництва з села Татарова – тепер у складі Яремчі Івано-Франківської області. 26 лютого 1897 року львів'яни Мар'ян Малачинський і Юзеф Шнайдер підкорюють вершину Хом'як висотою 1542 м – неподалік Яремчі. Менш ніж за місяць вони з дружиною Малачинського Марією та знайомим Томашем Марцинковим уперше на лижах сходять на засніжену Говерлу. Їх супроводжують два провідники-гуцули – Яків Кондрук і Онуфрій Савчук. Підкорення висоти в 2061 м жінкою-лижницею було подією світового значення.
У квітні 1900-го професор-хімік Львівського університету Тадеуш Смолуховський піднімається на гору Близницю. За 10 років численні ентузіасти підкорюють усі карпатські вершини. Кожен хоче бути першим на якійсь із гір – щоб побачити краєвид, якого ще ніхто не бачив.
У березні 1907 року починає виходити перший львівський часопис-квартальник для лижників "Татерник". Назва походить від Татр – найвищої частини Карпат на кордоні між Словаччиною та Польщею. Через рік з'являється підручник із лижництва Маріуша Заруського та Генрика Бобковського. Радять виготовляти лижі із зрубаного взимку сухого ясеня. Розповідають про типи кріплень і дають практичні поради. Лижі варто винести на вулицю за 10–15 хвилин до походу. Це має запобігти налипанню снігу.
З'являються товариства лижників, які щонеділі влаштовують вилазки в Карпати. Відкривають лижні курси у Славському на Львівщині та Ворохті на Прикарпатті. За сезон через них проходить до 50 осіб.
Лижі, санчата, рюкзаки, рукавички, шапки, светри, австрійські польові кухні продає Станіслав Плонський у крамниці у Львові, на вулиці Академічній – тепер проспект Шевченка. Вдягаються всі у чоловічий костюм. Лише іноді дами вбирають широкі спідниці та прикрашені квітами капелюшки. Обов'язково має бути куртка, яка застібалася б під саму шию. Рекомендують мати на собі дві пари шкарпеток – бавовняні й вовняні. Шапка має бути з "дашком" і "вухами".
Для походу запасаються калорійними харчами: шоколадом, мармеладом, тортами, сухофруктами, вареними яйцями, твердими сирами, маслом, салом. З'являється приказка: "Добрий лижник з'їсть усе". Обов'язковий набір – сокира, барометр, аптечка, лопата, карта, примус і важкий фотоапарат із триногами-штативами. На кожного члена експедиції припадає 15–16 кг багажу. З більшою вагою за спиною рухатися на лижах мало кому вдається.
2 
1
Коментарі