Бійці Української народної самооборони воювали проти росіян в Ічкерії

Зброя унсовців на 80 відсотків - трофейна

"Провідники УНА-УНСО вважають себе авангардом зовнішньої політики України. Вони переконані, що діють в інтересах дипломатії. Новому зльоту російської агресії УНСО протиставляє гасло "Аби не пролилася кров в Україні, потрібно воювати за її межами", – писала газета "Вечірній Київ" 17 серпня 1993 року.

Українську національну асамблею – УНА – сформували в Києві у липні 1990-го політв'язні, представники патріотичних організацій та партій. 19 серпня наступного року члени асамб­леї створили загони Української народної самооборони – УНСО. Мали протидіяти Державному комітету з надзвичайного стану, що виник у Москві для захоплення влади в СРСР. Очолив УНА-УНСО Юрій Шухевич, син головнокомандувача Української повстанської армії.

 

Члени УНА-УНСО запобігли ініціативі створення Новоросійської республіки, сепаратистським рухам на Буковині та Закарпатті. Боролися з антиукраїнськими силами в Одесі, Херсоні та Севастополі.

Із початком конфлікту у Придністров'ї УНСО стає на захист тамтешніх українців. Отримує перший бойовий досвід. Добровольчий корпус УНСО "Арго" 1993-го бере участь у боротьбі проти абхазьких сепаратистів у Грузії.

У грудні наступного року російські війська починають операцію на території Чеченської Республіки Ічкерія. УНСОвці вирішують допомагати чеченцям. На шпальтах українських націоналістичних газет чеченського генерала Джохара Дудаєва називають лідером, якого бракує Україні.

Перед розпадом СРСР Чечня проголосила самостійність. 2 березня 1992-го в Грозному прийняли конституцію. Добилися від Кремля виведення зі своєї території російських військ.

Та наступного року РФ починає втручатись у справи Чеченської Республіки, організовує транспортну й фінансову блокаду. Російські спецслужби провокують конфлікти між чеченцями. Опозиційні до президента Джохара Дудаєва сили проходять підготовку на російських базах та отримують озброєння.

Протягом серпня-листопада 1994-го Чечню тричі відвідують члени УНА-УНСО. Серед делегатів – співзасновник організації Анатолій Лупиніс і нардеп Юрій Тима.

– Если вы уже тут, то война теперь точно будет, – каже їм Дудаєв.

Щоб подолати інформаційну блокаду, з делегацією УНА-УНСО в Чечню їде тележурналістка Наталка Чангулі. Готує репортажі, які показують в Україні.

Закон забороняє українцям брати участь у збройних конфліктах за кордоном. Через присутність УНСОвців на Абхазькій війні в Україні запроваджують кримінальну відповідальність за діяльність воєнізованих формувань. Щоб уникнути проблем із правоохоронцями, чоловіки приховують справжню причину поїздки у Грозний.

 

Українські добровольці об'єднуються в підрозділ "Вікінг", який очолює Олександр Музичко – "Сашко Білий" із Рівного. Він прибуває у Грозний із делегацією УНА-УНСО в листопаді 1994-го і стає одним з охоронців Джохара Дудаєва. Перші бійці їдуть до Чечні наприкінці того року, інші – протягом кількох місяців. Усього загін має до 35 воїнів. Їм допомагає понад 10 цивільних – журналісти, політики.

Газета УНА-УНСО "Українські обрії" публікує маршрути, якими можна дістатися Чечні, – через Тбілісі, Баку або територію Росії. "У місті звертатися до представника УНА – "Консула", – дає вказівку газета. – "Консульство" при ставці президента Дудаєва".

Конгрес українських націоналістів доправляє в Чечню гуманітарну допомогу, організовує вивезення жінок і дітей, лікування поранених солдатів в українських госпіталях. Народний депутат Михайло Ратушний на початку січня 1995-го везе Джохару Дудаєву звернення, підписане 105 депутатами Верховної Ради. Документ визнає право чеченського народу на власну державу й закликає Москву припинити агресію. Копію документа відправляють Генеральній асамблеї ООН.

 

"У спорткомплексі в центрі Баку ми зустрілися з "людьми Лупиноса" – хлопцями з УНА-УНСО, – писав у спогадах Ратушний. – Вони поскаржилися, що вже понад тиждень чекають на можливість потрапити на "сільськогосподарські роботи з прополювання бур'яну" в Чечню. Їм не можуть забезпечити перехід. Я з гордістю дивився на цих одноплемінників, які рвалися в бій та на допомогу народу Ічкерії з більшим завзяттям, ніж багато їхніх ровесників на заробітки в Європу".

УНСОвці охороняють журналістів. Коли поряд починаються бойові дії, беруть зброю і дають відсіч російським військам. Перший автомат українцям дарує Джохар Дудаєв, другий – начальник штабу Аслан Масхадов, третій підбирають на полі бою, четвертий купують у складчину. Загалом, зброя УНСОвців на 80% – трофейна.

У Новорічну ніч 1995-го росіяни штурмують Грозний. В одному з будинків на першому поверсі залишаються четверо російських бійців. До них виходить у цивільному Олександр Музичко.

– Что вы тут делаете, ребята? – звертається "Білий" російською. – Почему не отступаете? Приближаются духи, они вас поубивают.

– А ты кто такой? – питає один із них.

– Местный, русский. До последнего сидели, ждали вас, а тут бомбы, огонь. Сегодня будем уходить из города, пока живы.

– Как же уйдешь, если каждый шаг простреливается?

– Подземными тоннелями. Другого пути нет.

– Может, и нас выведешь? – питає молодий, легко поранений боєць.

– Кто старший? – продовжує "Білий". – Виходите на связь, может, кто живой из ваших есть в доме.

– Какая связь? Ее давно нет. Командир погиб.

– Тогда идите за мной.

Через каналізаційний колектор веде ворогів до захисників Грозного. Це "тихе полювання" йому подобається. Таким чином заводить у полон взвод російських морпіхів.

Російські ЗМІ повідомляють про сотні бійців із Західної України. Насправді на полі бою постійно перебувають до 15 українців. Штаб "Вікінга" очолює харків'янин Олег Челнов – "Беркут". Кілька чеченців забезпечують взаємодію УНСОвців з іншими частинами.

 

Найчастіше добровольці підкрадаються на відстань кидка гранати й атакують ворога. Потім швидко відступають. Використовують мережу підземних комунікацій.

Якось сходяться з російськими десантниками в щільній забудові. Позиції занадто близько. Росіяни пропонують зійтися в бою на ножах один на один. Від чеченців іде "Білий" і перемагає.

"Підбив танк із гранатомета, і той миттєво зайнявся, – згадував унсовець Микола Степчук. – Відчинився люк – і на землю вивалився танкіст. Збиваючи із себе вогонь, почав кричати українською: "Мамонько! Ой, допоможи мамонько!" "Білий" кинувся до нього. Загасив полум'я і відтягнув у безпечну зону. Двоє бійців "Вікінга" витягли ще одного непритомного".

Дудаєв дозволяє відпускати полонених українців, якщо за них просять члени УНА-УНСО.

"Я очолював блокпост і мав у розпорядженні 11 солдатів-строковиків. Чеченці нас оточили, – розповідав колишній офіцер КГБ В'ячеслав Зінкевич. – Аби не віддавати їхніх життів за єльцинську Росію, наказав скласти зброю та підняв руки. Я знав, що на тому боці є українці. Бачився з Лупиносом і Музичком, які, довідавшись про мене, приїжджали до чеченського польового командира Тимур-Булатова. Я відмовився кидати своїх солдатів. Зв'язався телефоном із батьком. Він продав квартиру в Києві й за ті гроші викупив мене із солдатами з чеченського полону. Тоді я перевівся на службу в Україну".

Коли російська армія займає Грозний, УНСОвці протягом лютого-березня 1995-го невеликими мобільними групами воюють у Шалі, Чечен-Аулі, Аргуні, Ведені, Гудермесі, Чирі-Юрті, Старих і Нових Атагах, Шатої, Бамуті. Федерали беруть під контроль майже всі рівнинні райони республіки.

Більшість українців повертається додому на початку квітня. Голова політреферентури УНА-УНСО Анатолій Лупиніс у червні 1995 року намагається вивезти з Чечні 43 дітей-сиріт. Потрапляє в полон до росіян. Тримають у фільтраційному таборі під Махачкалою. Вдається повідомити про себе в Міжнародний комітет із захисту прав людини, де знають його. На вимогу організації Лупиноса звільняють.

У січні 1996-го Олег Челнов знову прибуває до Ічкерії. Бере участь в операції чеченських сил "Відплата". Гине на початку березня в районі площі Мінутка в Грозному. Там же під час мінометного обстрілу отримує смертельні рани доброволець Валерій "Сухий" із Кривого Рогу. Місце поховання обох не встановлене.

11 серпня 1996 року голова молодіжного підрозділу УНСО Віталій Шевченко з двома журналістами харківської телекомпанії "Літа-М" прямують до Ачхой-Мартана, щоб зустрітися з польовим командиром Тамерланом Хасаєвим. Група зникає. Чеченці кажуть, нібито бачили Шевченка у фільтраційному таборі у Владикавказі, інші – у слідчому ізоляторі ФСБ.

Тоді ж п'ятеро УНСОвців воюють у Чечні під керівництвом Шаміля Басаєва, командира Центрального фронту. Долучаються до операції "Джихад" і захоплення Грозного. Після трьох тижнів запеклих боїв уряд РФ йде на переговори і виводить війська з Ічкерії.

"Сердечно дякуємо вам і вашим бойовим товаришам за солідарність із боротьбою чеченського народу. Ваш внесок у зміцнення дружби українського та чеченського народів неоціненний", – йдеться в подяці президента Ічкерії Зелімхана Яндарбієва, яку у вересні 1996-го отримує Анатолій Лупиніс.

Чеченський бард Імам Алімсултанов присвячує українським добровольцям пісню "Украина, спасибо тебе!" Олександра Музичка нагороджують орденом "Герой нації". Таку ж відзнаку посмертно дають Олегу Челнову. Його доньці призначають допомогу до досягнення повноліття.

3 вулиці у Грозному 1996 року назвали іменами українців. Так вшанували бійців УНА-УНСО Олександра Музичка, Олега Челнова та лідера Організації українських націоналістів Степана Бандеру

Дудаєва розстріляли ракетами два літаки

1990, 27 листопада – Верховна Рада Чечено-Інгушської АРСР приймає декларацію про державний суверенітет. У травні 1991-го схвалює проєкт союзного договору й Чечено-Інгушетія стає 16-ю республікою Радянського Союзу.

1991, 6 вересня – члени Загальнонаціонального конгресу чеченського народу на чолі з Джохаром Дудаєвим оголошують про розпуск Верховної Ради й захоп­люють приміщення. Оголошують День відновлення державної незалежності чеченського народу.

1991, жовтень – у Чечні проводять президентські та парламентські вибори. Їх визнають спостерігачі з 27 країн. Президентом стає Джохар Дудаєв. Своїми указами він проголошує державний суверенітет Чеченської Респуб­ліки та націоналізацію озброєння й техніки військових частин збройних сил СРСР на території Чечні.

1992, 2 березня – парламент Чеченської Республіки приймає конституцію, що закріплює державну незалежність. Наступного дня її визнає Грузія. Чеченці підписують угоду з Росією про виведення колишніх радянських військ. Цим договором Москва визнає незалежність республіки.

1993 – РФ влаштовує транспортну й фінансову блокаду Чечні, що призводить до колапсу економіки та зубожіння людей.

1994, 26 листопада – антидудаєвська опозиція здійснює спробу захоплення Грозного. Серед учасників операції виявляють російських солдатів і офіцерів. 30 листопада президент РФ Борис Єльцин підписує указ про воєнну операцію в Чечні, починається Перша російсько-чеченська війна.

1995, 1 січня – 6 березня – російські війська штурмують Грозний. Гинуть 35 тис. мирних жителів, 10 тис. солдатів федеральних військ і 600 бійців-чеченців.

1996, квітень – Борис Єльцин видає наказ про вбивство Джохара Дудаєва. Спецслужби РФ пеленгують сигнал його супутникового телефона поблизу села Гехі-Чу, за 30 км від Грозного. Визначену точку обстрілюють ракетами два літаки Су-25. Джохар Дудаєв гине під час телефонної розмови з депутатом Держдуми РФ Костянтином Боровим.

1996, серпень – 1 тис. чеченських воїнів захоплює Грозний, де розміщується до 20 тис. бійців армії РФ. Займають міста Аргун, Гудермес та Шалі. Сторони укладають мирну угоду, що передбачає виведення російських військ із Чеченської Республіки Ічкерія. Вирішення міждержавних відносин відкладається до 2001 року.

1997 – в Чечні проводять президентські й парламентські вибори. Президентом стає Аслан Масхадов. Він у Москві підписує договір про мир. РФ визнає Чеченську Республіку Ічкерія незалежною державою.

1999 – починається Друга російсько-чеченська війна. За рік війська РФ беруть під контроль усю територію Чеченської республіки. Місцеві загони переходять до партизанської війни.

2007, 10 жовтня – чеченський президент Доку Умаров оголошує про перетворення Чеченської Республіки Ічкерія на Кавказький емірат – військову організацію, що бореться за вихід північнокавказьких республік зі складу РФ.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×