Ексклюзиви
Четвер, 16 травня 2019 14:29

"Багатьох мертвих із могил викопували. Навіть монахів діставали, голови їм відсікали, шкури здирали та вішали"

Петру І не вдалося підкупити запорозьких козаків

"У нас на Січі після Ґалаґанової та московської присяги, товариству нашому шиї рубали, вішали та інші тиранські вбивства чинили. Робили те, чого і в язичників, за давніх мучителів не водилося. Багатьох мертвих із могил викопували, і не лише з товариства. Навіть монахів діставали, голови їм відсікали, шкури здирали та вішали", – писав 1709-го козак Іван Степаненко гетьману Війська Запорозького Івану Скоропадському про напад московських військ на Чортомлицьку Січ.

1708-го на територію Гетьманщини заходять шведські війська. Вони воюють із Московським царством. Король Карл ХІІ шукає союзника. Підтримати його погоджується гетьман Іван Мазепа, який незадоволений політикою московського царя Петра І щодо козаків. Пропонує перезимувати на українській території та організувати спільний похід проти Московського царства.

Автор: dnipro.libr.dp.ua
  Руїни Чортомлицької Січі замалював художник Сергій Васильківський у 1880-х. Форпост діяв з 1652-го по 1709 рік біля села Капулівка, тепер Нікопольський район на Дніпропетровщині
Руїни Чортомлицької Січі замалював художник Сергій Васильківський у 1880-х. Форпост діяв з 1652-го по 1709 рік біля села Капулівка, тепер Нікопольський район на Дніпропетровщині

Коли Петро І дізнається про союз гетьмана зі шведами, відправляє до України військо під керівництвом Олександра Меншикова. Воно руйнує гетьманську столицю Батурин – тепер Бахмацький район на Чернігівщині. Іван Мазепа і Карл ХІІ відступають на Полтавщину.

"Військо Запорозьке і народ малоросійській в оборону свою приймаю, – видає маніфест до українців Карл ХІІ у грудні 1708-го. – Цим публічним універсалом оголошую про намір їх боронити і охороняти, поки пригнічений народ, котрий відкинув московське ярмо, до давніх своїх прийде вольностей".

Взимку московити поширюють чутки, що шведи хочуть загарбати територію і покріпачити людей. Українську шляхту залякують позбавленням привілеїв, а селян задобрюють обіцянками зменшити повинності. Тому населення починає погано ставитись до Мазепи і його союзників, відмовляється продавати харчі й фураж для військових.

Петру І не вдається схилити на свій бік лише запорозьких козаків, які тримають форпост на півострові на правому березі Дніпра, біля гирла річки Чортомлик – тепер це місце біля села Капулівка Нікопольського району на Дніпропетровщині. Замість Івана Мазепи цар дозволяє обрати Івана Скоропадського. Через нього хоче впливати на запорожців, але йому це не вдається.

"Січ контролювала шляхи до Криму й Османської імперії. Запорожці уславилися як запеклі бійці. 10-тисячне військо, що його могла зібрати Січ, дуже придалося б тій стороні, яку вони вирішили підтримати. До того ж запорожці мали великий вплив на українські маси", – писав історик Орест Субтельний.

Петро І не шкодує грошей на підкуп запорозької верхівки. Знає, що протягом гетьманування Івана Мазепи, Військо Запорозьке ворогувало з ним. Пише листа козакам, умовляє залишитися вірними московському престолу. Обіцяє "примножити свою милість". Посли передають 500 червінців кошовому, 2 тис. старшині й по 12 тис. на курінь.

На Січі утворюється дві партії. Старші хочуть триматися російського царя. Вони надсилають Мазепі листа, в якому запевняють, що "готові стояти за російського царя й український народ проти іноземних загарбників". Верх бере молодь, яку очолює кошовий Костянтин Гордієнко. Він ненавидить усе, що виходить із Москви. Запорожці відбирають у прибулих на Січ послів гроші й виганяють. Петру І пишуть відповідь. Вимагають щоб усі млини по річках Ворсклі й Пслу та переправи через Дніпро біля Переволочної – селище, яке тепер затоплене Кам'янським водосховищем – перейшли під їхній контроль. Щоб усі царські укріплення на Самарі й на лівому березі Дніпра біля Кам'яного Затону знесли. Тоді ж козаки затримують гетьманського посланця, який їде у Крим із повідомленням про обрання нового гетьмана Івана Скоропадського. Б'ють його мало не до смерті й відправляють до Івана Мазепи.

"В Каменном Затоне учинить командира из бригадиров кто поумнее. Ибо там не все шпагою, но и ртом действовать надлежит, – пише Петро І Олександру Меншикову в Харків. – Токмо едина материя суть, чтоб смотреть и чинить запорожцев добром по самой крайней возможности. Буде-же оные явно себя покажут противными и добром сладить будет невозможно, то делать с оными, яко со изменниками".

Також цар підмовляє миргородського полковника Данила Апостола вплинути на запорожців. Той відряджає кількох чоловік зі значною кількістю грошей на Січ. Мають скинути кошового і суддю "и во всех противников учинить диверсию". Збираються на військовій раді оголосити запорожцям, що кошовий і суддя перейшли на бік Мазепи не тому, що вважали цю справу справедливою і законною, а були підкуплені.

Запорожці не вірять засланцям. Вісім тисяч козаків на чолі з отаманом Костянтином Гордієнком беруть дев'ять гармат і залишають Січ. Ідуть до армії Івана Мазепи та Карла ХІІ. Але офіційно оголошують, що прямують у розпорядження царя. За це їм повторно висилають жалування від Петра І.

Козаки готові служити і гетьману, і шведському королю. Для цього хочуть зустрітися з ними. Послів приймають у містечку Будищі – тепер Диканський район на Полтавщині. Перед зустріччю їм ставлять єдину умову – не пити горілки до обіду, бо король зневажає п'яних.

Укладають угоду про спільні дії проти Москви. Січовики на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком долучаються до війська Івана Мазепи й Карла ХІІ, що розміщується на Полтавщині.

"Від цих зрадників великий вогонь розгоряється. Його треба заздалегідь загасити", – пише про запорожців 30 березня 1709-го московський генерал Карл Ренне до Петра І.

Московські воєначальники вирішують знищити Чортомлицьку Січ. Туди відправляють 2 тис. вояків під керівництвом полковника Петра Яковлєва.

Московити пливуть із Києва вниз по Дніпру до Січі. Нищать на своєму шляху поселення запорожців. Захоплюють містечко Келеберду – тепер село Кременчуцького району на Полтавщині. Тисячу осіб убивають, людей підпалюють у хатах і стодолах. Вирізають жінок, дітей і старих. У полон беруть лише 12 жителів містечка. Спалюють усі млини на річках і козацьку флотилію, яка могла за один раз перевезти 3 тис. осіб.

Автор: arthistoryproject.com
  На картині "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" Іллі Рєпіна зображений епізод складання відповіді правителю Османської імперії Мехмеду IV. Ця подія відбулася 1676-го – в часи Чортомлицької Січі. Отаманом тоді був Іван Сірко. Художник зобразив його за спиною писаря, з люлькою в руці
На картині "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" Іллі Рєпіна зображений епізод складання відповіді правителю Османської імперії Мехмеду IV. Ця подія відбулася 1676-го – в часи Чортомлицької Січі. Отаманом тоді був Іван Сірко. Художник зобразив його за спиною писаря, з люлькою в руці

На Січі залишається близько тисячі козаків із наказним отаманом Якимом Богушем. Дізнаються про наближення московського війська й беруться укріплювати фортецю. Копають канал, що перетворює Січ на неприступний острів.

Московити підходять до них 7 травня 1709-го. Взяти сходу укріплення їм не вдається. Повторний штурм теж не дає результату. Втрачають кілька сотень убитими й пораненими. Починають обстріл із гармат, та ядра не долітають. Намагаються схилити козаків на свій бік, але ті відмовляють.

До московитів долучається загін українських найманців, який очолює Гнат Ґалаґан. У молодості він козакував. Потім перейшов у військо компанійців, яке створив Іван Мазепа. Після укладання українсько-шведського союзу, став на бік Петра І.

Підкріплення московському війську не допомагає. Але й запорожці не мають достатніх сил для тривалого опору. Частина з них на човнах потайки відпливають з Січі. Залишаються біля 300 козаків. Вони розпочинають переговори. Вірять Гнату Ґалаґану, який обіцяє недоторканність. Погоджуються скласти зброю.

Увірвавшись на Січ, московити ловлять і зв'язують запорожців. Найбільш непокірних одразу вбивають. "Знищують кожного на місці якнайжорстокіше, хоч би де схопили", – пише історик Орест Субтельний. Їхні тіла прибивають до плотів і спускають по Дніпру – на пострах іншим. Забирають зброю, човни, козацькі клейноди і церковне начиння. Укріплення, канцелярію, курені та храм знищують.

Почувши про розправу, козаки з віддалених поселень збирають майно на човни і спускаються вниз по Дніпру. За 150 км від знищеного форпосту засновують нову Січ – Кам'янську.

Автор: uamodna.com
  Гнат Ґалаґан з 1706-го очолював загін найманців гетьмана Івана Мазепи. Через три роки перейшов на бік ставленика московського царя Петра І гетьмана Івана Скоропадського. Брав участь у знищенні Чортомлицької Січі. Став полковником чигиринським. Запорожці мстили йому, нападали на полкові містечка. Тому Ґалаґана перевели у Прилуки
Гнат Ґалаґан з 1706-го очолював загін найманців гетьмана Івана Мазепи. Через три роки перейшов на бік ставленика московського царя Петра І гетьмана Івана Скоропадського. Брав участь у знищенні Чортомлицької Січі. Став полковником чигиринським. Запорожці мстили йому, нападали на полкові містечка. Тому Ґалаґана перевели у Прилуки

250 козаків, кошового отамана, військового суддю, 26 курінних отаманів, двох ченців та 160 жінок захопили московити, які вторглися на Січ 14 травня 1709-го. Більше половини стратили. Решту бранців відправили до Петра І

"Пришліть збірник церковних пісень і кадильницю. Бо немає по чому служби правити"

"Стара Січ стоїть поблизу Дніпра на річці Чортомлику. Веде свій початок з часу, як запорожці ще були за поляками", – пише 1740-го в "Історії про козаків запорозь­ких" військовий інженер Семен Мишецький про Чортомлицьку Січ. Її заснував 1652 року отаман Федір Лютай на правому березі Дніпра, біля гирла Чортомлика. Форпост розмістився на півострові, що з'єднувався із сушею невеликою смугою землі. Круті схили робили його ідеальним місцем для фортеці.

Довкола Січі викопали рів і насипали земляний вал заввишки 13 м. У ньому влаштували бійниці. Набили дерев'яні палі й встановили плетені, наповнені землею коші. Для виходу по воду до річок Чортомлик і Скарбна в земляному валу зробили вісім лазів. Через них могла пройти тільки одна людина.

Всередині Січі була висока вежа для стрільби. Навколо майдану стояло 38 куренів – військових підрозділів. У кожному постійно перебували 150–200 козаків на чолі з курінним отаманом. Для забезпечення їхніх потреб на Січі було сто ковалів "безпрестанно в ней живущих". Поза укріпленнями, стояла "грецька хата" – будинок для іноземних послів. Також була церква Покрови Пресвятої Богородиці. Але 1664-го кошовий отаман Іван Щербина писав гетьману Івану Брюховецькому, що храм раптово згорів. Священик навіть не встиг винести церковного начиння. "Для нової січової церкви пришліть збірник церковних пісень і кадильницю. Бо немає по чому й служби правити", – просив він.

"Січ кошового Сірка" називали ще фортецю на Чортомлику. Іван Сірко жив тут із 1663 року. Понад 15 разів обирався отаманом. У новорічну ніч 1675-го на Січ раптово напало 60-тисячне турецько-татарське військо. Але козаки дали відсіч. Очолював їх до своєї смерті 1680-го. Біля Січі Сірка й поховали.

"Упродовж майже 20 років між гетьманом і запорожцями не було згоди, – пише історик Орест Субтельний у книзі "Мазепинці: Український сепаратизм на початку XVIII століття" про стосунки козаків з Іваном Мазепою. – Існували глибокі соціально-­економічні та політичні суперечності між гетьманом і аристократичною елітою, що правили осілим Лівобережжям і військовим братством на Січі. Симпатії запорожців були на боці нижніх соціальних верств Гетьманщини, що зумовлювалося їхнім соціальним складом".

Чортомлицька Січ діяла 57 років. Це найдовше з-поміж інших козацьких форпостів. Її вважали найзнаменитішою.

"Ой летить крячок та по той бочок, де взявся шуліка:

"А не буде в Січі города віднині й до віку".

Ой стояла Москва та у кінець моста,

Та дивилась в воду та на свою вроду:

Сама себе воювала, і кров свою проливала,

Нашим козаченькам, нашим молоденьким великий жаль завдавала,

Наші козаченьки, наші молоденькі ніде в страху не бували –

Сорок тисяч Москви виборного війська упень вибивали.

Наші козаченьки, наші молоденькі та невеселі стали,

Гей, оступила вража другунія та всіма сторонами,

Гей, закрасила город, та славную Січ, та скрізь знаменами.

Ой, казав єси, пане Ґалаґане, що в їх війська немає,

А як вийде на таракана, так як мак процвітає.

Ой, казав єси, пане Ґалаґане, що в Січі Москви немає,

Коли глянеш, поміж куренями так як мак процвітає.

Ой, як крикнув та пан кошовий у Покровській церкві:

"Прибирайтесь, славні запорожці, як би к своїй смерті".

Ой, як крикнув та пан кошовий на покровській дзвіниці:

"Ой, кидайте ж ви, славні запорожці, і пістолі й рушниці".

Ой, пішли-пішли славні запорожці та не пішки, дубами,

А як оглянуться та до славної Січі, та вмиваються сльозами", –

народна дума XVIII ст. про руйнування Чортомлицької Січі

Зараз ви читаєте новину «"Багатьох мертвих із могил викопували. Навіть монахів діставали, голови їм відсікали, шкури здирали та вішали"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 740
Голосування Чи повірили ви у Шевченка-тренера після матчів проти Сербії та Люксембургу?
  • 1) так, команда під його керівництвом прогресує
  • 2) ні, як не було віри, так і немає
Переглянути
Погода