"Одяг його Величності був зі срібної парчі, прошитий золотою ниткою. Просторе тонке вбрання майстерно розшите ініціалами такої форми й техніки, що споглядати їх було пречудово. Поряд сер Генрі Гілфорд вів запасного королівського коня в коричнево-чорній попоні, прикрашеній з обох боків китицями. Далі верхи їхали дев'ять чоловіків супроводу. Ці молоді джентльмени були одягнені в дорогу тонку тканину. На конях – дивовижна збруя, оправлена в чисте золото, роботи витонченішої, ніж здатен розгледіти мій погляд", – так хроніст Едвард Голл описує приїзд англійського короля Генріха VІІІ (1491–1547) на поле Балінгем поряд із Кале, тепер територія Франції, 7 червня 1520 року. Тут він зустрівся з французьким королем Франциском І (1494–1547). Переговори тривали 17 днів.
Францію на той момент вважали наймогутнішою державою Європи. Але вона мала під боком давнього конкурента – Англію. Франциск розглядав Генріха як можливого союзника. Зустріч монархів мала продемонструвати, як зможуть жити обидві держави, якщо між ними пануватиме мир. Її провели на нейтральній території. Це місце назвали Полем Золотої Парчі.
У свиті Генріха було близько 6 тис. осіб. Зокрема, 12 капеланів, 40 джентльменів, 143 слуги, 70 лицарів, 1071 представник управління королівським двором, 1050 працівників конюшень і зброярень. Їм знадобилося понад 100 кораблів, щоб потрапити на материк. На окремому судні везли коштовності короля.
На Балінгемі для Генріха звели резиденцію з дерева і скла. Перед входом стояв золотий фонтан, з якого лилося вино. Поряд спорудили замок, оточений ровом із водою. Навколо розкинулися шатра супроводу.
Не менш пишним було оточення Франциска. Щоправда, його резиденцію не встигли добудувати. Монарх мусив жити в тимчасовому павільйоні. Зате з ним привезли 600 л вина.
Королі розважалися на бенкетах і турнірах, слухали концерти й розглядали живі картини – пантоніми за мотивами відомих картин і скульптур. Генріх виграв у стрільбі з лука. Після цього Франциск запросив колегу поборотися сам-на-сам. Англієць швидко повалив француза на землю. Поєдинок зупинили, бо настав час обіду. Франциск розбив око, тому в наступні дні ходив із пов'язкою.
Жодних важливих документів на ній не підписали. Через два місяці Генріх уклав союз із правителем Священної Римської імперії Карлом V. За два роки поновилася війна між Англією та Францією.
Жорж Санд могла написати роман за п'ять ночей
– Оплакую мертву, вітаю безсмертну, – сказав Віктор Гюго на похороні французької письменниці Жорж Санд. Вона померла 8 червня 1876-го у своєму маєтку в селі Ноан. Мала 72 роки.
Справжнє ім'я жінки – Аврора Дюпен. Одружилася з Казимиром Дюдеваном. Народила двох дітей. Чоловік пиячив і зраджував Аврору. Тому втекла до Парижа. Шукала духовного кохання. Мала любовні зв'язки з драматургом Проспером Меріме, художником Шарлем Маршалом, письменником Гюставом Флобером.
"Для тебе, Авроро, я готовий стелитися по землі. Твій погляд, посмішка, ласка! Хочу жити лише для тебе. І для тебе грати свої мелодії", – писав композитор Фредерік Шопен. Їхній роман тривав сім років.
Майже всі коханці були молодші за Аврору. Пліткували, що вона крутила роман зі співачкою Поліною Віардо. Носила чоловічий костюм і крихітний кинджал за поясом, курила сигари.
Написала 42 романи. Могла за п'ять ночей створити книжку. Аби не "очорнити" сім'ю, підписувалася псевдонімом – Жорж Санд, за прізвищем одного зі своїх коханців.
– Я займаюся літературою, як інші садівництвом, – говорила. – Це – не першокласно. Але старий відставний трубадур співає іноді при місяці свою нескладну пісеньку і надто не переймається, добре чи погано в нього виходить. Аби тільки це був той мотив, що крутиться в його голові.
Останні роки Жорж Санд прожила у своєму маєтку. Купалася в холодному струмку, грала на фортепіано, розкладала пасьянси. Бавилася з онуками. А ще всиновила дівчинку Жульєтту. Якось сказала їй:
– За зло, яке мені приписують, відповідає Жорж Санд. А оскільки це – чоловік, то й оцінювати його вчинки треба як чоловічі. А що стосується бідної жінки Аврори Дюпен – вона не винна. Вона померла ще з самого початку.
7 червня 1762 року на Ямайці, що тоді була колонією Великої Британії, стався землетрус. Стихія зруйнувала столицю колонії – місто Порт-Рояль. Більшість із 6,5 тис. його жителів загинули. Порт-Рояль був неофіційним центром піратів Карибського моря. Землетрус вважали покаранням за гріхи його жителів. Місто відбудували, але через 40 років тут сталася пожежа. Ще через 20 – ураган. Столицю перенесли в село Кінгстон.
10 червня 1936-го в Москві запрацювала кіностудія "Союздетмультфильм". Наступного року перейменована на "Союзмультфильм". Майстерні облаштували у двох закритих церквах – Миколая Чудотворця та Спаса Преображення на Пісках. Перші мультфільми були чорно-білі. За стилістикою копіювали роботи американської студії Волта Діснея. У радянські часи щороку випускали майже 40 стрічок.
12 червня 1966 року в Києві почали рух тролейбусні поїзди. Методику використання двох зчеплених тролейбусів розробив директор депо №2 Володимир Веклич (1938–1993). Винахід дозволяв перевозити вдвічі більше пасажирів і наймати менше водіїв. У 1980-х у столиці було майже 300 тролейбусних поїздів. Їх перестали використовувати 1994 року.
279 кілограмів важив найбільший із майже 1200 уламків метеорита, який вибухнув 9 червня 1866 року в небі над селом Княгиня – тепер Великоберезнянський район Закарпатської області. Це найбільший метеорит з усіх, що впали на території Європи. Через кілька днів уламок знайшов селянин Василь Крив'яник. За два воли продав камінь лісничому Антону Покорному. Той відвіз камінь у Відень. Зараз він зберігається у тамтешньому Музеї природознавства
3 
1
Коментарі