18 серпня в Україні вперше пересадили кістковий мозок дорослому пацієнту від неродинного донора. Стовбуровими клітинами для 18‑річної Еліни Торопенко з Монастирища Уманського району Черкаської області поділився 23‑річний чоловік з Німеччини.

Пересадка кісткового мозку подібна до переливання крові. Її виконують за 72 год після відбору у донора. Стовбурові клітини транспортували літаком.

— Торік кістковий мозок пересадили 11 дітям. Але дорослому — вперше, — каже 60‑річний Віктор Парамонов, головний лікар Черкаського обласного онкологічного диспансеру, де робили операцію. — Європейський реєстр донорів погодився підібрати кандидата для нашої пацієнтки.

Еліна хворіла на рак. 2 міс. її готували до пересадки. Напередодні провели хіміотерапію, знищили кістковий мозок із пухлиною. Пере­саджені клітини прижилися.

2,484 млн грн за операцію сплатили з бюджету. З початку року за рахунок держави провели 91 трансплантацію, торік — 139. Донорського кісткового мозку потребують ще 2,7 тис. українців.

— Торік зробили вдвічі більше пересадок серця, ніж позаторік, — говорить 45‑річний Констянтин Руденко, заступник директора Національного інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України ім. Миколи Амосова.

— Трансплантація розвивається. Ще кілька років тому всі пацієнти, які потребували пересадки, їхали в Білорусь чи Індію. Одна операція обходилася державі в 2,7 мільйона гривень. Зараз вкладаємо ці гроші в розвиток напрямку в Україні. За два-три роки органи пересаджуватимуть масово.

Запрацювала система трансплант-координаторів. Вони налагоджують взаємодію між усіма учасниками процесу, перевіряють та отримують згоду на донорство, оновлюють інформацію в Єдиній державній системі трансплантації, проводять безпечне транспортування ­органів.

Як відбирають тих, кому потрібен орган?

— Пацієнтів записують в Єдиний державний реєстр. Щойно з'являється донор, система автоматично підбирає хворого з найбільшою сумісністю. Людський вплив виключений, корупції немає.

Поки що не оперуємо іноземців, але в перспективі це можливо. Зараз слід допомогти українцям. Щорічно вони потребують до 200 сердець, а ми пересаджуємо до 20. Не здатні зарадити всім, бо мало донорів. Не всі області та лікарні обізнані, не можуть вчасно констатувати смерть головного мозку. Проте ситуація покращується. Трансплантацію серця проводять у Києві, Львові, Рівному, Ковелі, Черкасах.

Яка найбільша проблема в розвитку трансплантології?

— Це роблять не всі обласні лікарні. Не всі розуміють її важливість.

Суспільство готове до донорства?

— Три-чотири роки тому було не готове. Люди боялися, бо в пресі цю тему подавали лише в негативному світлі. Говорили про "чорних трансплантологів". Зараз частіше розповідають про користь, ставлення змінюється. Найближчим часом українці позбудуться упереджень. ЗМІ, політикам і церкві треба пояснювати, що в трансплантації немає нічого кримінального, вона рятує життя.

З кого варто брати приклад?

— Лідер у розвитку трансплантації серед пост­радянських країн — Білорусь. Ще краще розвивається напрямок в Іспанії.

Чому в Україні досі не пересаджують легені?

— Це складна операція, потрібні обладнання і знання. Як і комплексу для "легені-серце". Зараз наших лікарів навчають у Німеччині. Думаю, наступного року легені пересаджува­тимуть і в Україні.

Трансплантація змінить медицину майбутнього?

— Щороку в світі проводять 4,5 тисячі пересадок. З них 2,5 тисячі — у США. На решту світу припадає небагато. Та статистика зростає. Паралельно розвивається створення штучних органів. Уже виготовляють штучні серця, шлуночки.

×