38-річний Іван Купервас із села Миротин Здолбунівського району Рівненщини змайстрував апарат для відловлювання колорадських жуків. Використав три листи бляхи, довгий ланцюг, колесо від велосипеда "Україна", шматки старих труб й арматури.
— Із дитинства ненавидів збирати жуків віником, — каже. — Увесь день трусиш-трусиш, до вечора спина болить, а вони однаково все зжирають. Кропити якось нема бажання. У нас із жінкою троє малих дітей, не хочеться всю ту хімію їсти.
Змайструвати ручного жуколова задумав три роки тому. Робив креслення, прорахував корисність приладу. Торік виготовив. Цьогоріч удосконалив — збільшив ручки.
— Мій жуколов — це тачка із крилами й жукоприймальником. За ходку збирає 90 відсотків жуків із двох рядків. Працює за міліцейським принципом: хто не попався сьогодні, попаде завтра! 20 соток картоплі очищає за 15 хвилин.
Двір Купервасів оточений полями й луками. Сусідів нема. За 100 м автотраса Рівне — Хмельницький.
— Водії часто спиняються, коли бачать мене із цією тачкою. Одні хвалять, другі називають чудним, — Іван Йосипович показує пристрій. Попереду його рами прикріплене спрямовувальне колесо від "України", з боків під кутом — бляшані крила-збирачі, знизу — бляшаний жукоприймач. Під час руху крила нагинають кущі над приймачем, жуки осипаються. — Але креслення не покажу, хочу спочатку запатентувати цю штуку. А то мій попередній винахід — сапку з коліщатами — уже продають на всіх ринках області. Піди тепер доведи, що то моя ідея.
Іван Купервас вивозить пристрій на город. Два 20-метрові ряди картоплі очищає за 40 с. Показує, як у жолобі ворушиться сотня смугастих жуків, намагаються виповзти. Вливає у приймач півчарки солярки — жуки здихають.
— Крила тільки нахиляють кущі, не ламають їх. Найкраще працювати в сонячний день, коли великі жуки виповзають на листя. Личинки теж струшуються, — показує майстер.
— Іван часто ночами сидить у гаражі, — з хати виходить дружина 32-річна Оксана Купервас. — Оце недавно прикрутив дрель до бідона, зробив кормоблендер. Гарбузи ним рубає. Ми восьмеро свиней тримаємо. Зимою зробив мені відро-совок для щеп зі старого комп'ютерного блока. Ним зручно закидати щепи у грубку. На стіні в хаті повісив саморобний турнік і саморобну штангу, за сараєм почепив літній душ, дітям на дереві гойдалку зробив. А ще зробив спеціальну форму і ліпить із піску й цементу блоки. З них мурує людям сараї. Криниці копає, євроремонти робить.
— Мрію зробити дельтаплана, щоб літати над полями. Поки що не вистачає запчастин, — каже Іван наостанок.
2 
1
Коментарі