— Минулої зими утеплювали лоджію. Робили це самі. Ретельно законопатили щілини, утеплили стіни й підлогу. Але взимку на шибках став намерзати лід. Коли теплішало, танув. Вода стікала з підвіконня на підлогу, — розповідає 26-річний Микола Мазур із Чернігова.
— Зрозуміли — багато чого не передбачили. Доведеться міняти старі вікна на пластикові. Наш сусід засклив балкон — але в квартирі не стало тепліше. Дме — як на вулиці. Пояснив — погані матеріали вибрав. А які вони — хороші? — продовжує.
— Існує технологія утеплення лоджії, — каже інженер-будівельник із Вишгорода на Київщині Андрій Назаренко, 52 роки. — Спочатку слід засклити балкон. Потім провести гідроізоляційні роботи. Утеплити по периметру підлогу, стелю й стіни, а не щось одне. Також слід подбати про обігрів у холодну пору року — теплу підлогу чи додаткову батарею.
Радить спочатку обстежити парапет.
— Добре — якщо він із цегли, а не залізобетонної плити. Вона не зберігає тепло. Маємо зробити парапет капітальним. На нього припадатиме навантаження вікон. Додаткову внутрішню стіну споруджують із легких матеріалів, наприклад — пінобетонних блоків. Має бути товщиною 7–10 сантиметрів. Зовні всю конструкцію варто обшити оцинкованим залізом або сайдингом.
Вікна радить із двокамерними склопакетами. Після установки віконних рам залишається багато щілин і дірок. Їх треба ретельно закрити поліуретановою мастикою або герметиком.
— Відповідальний крок — вибір утеплювача. Часто використовують екструдований пінополістирол. Він легкий і тонкий, має низьку теплопровідність. Не розсипається, легко ріжеться ножем. Теплоізоляційні матеріали "садять" на клей, що не містить толуолу. Для цього треба добре промазати кріпильну площу й сам утеплювач. Або ж кріплять за допомогою дюбелів. Потрібно 10 дюбелів на квадратний метр. Шви заповнюють монтажною піною. У ній також не має бути толуолу.
Наступний крок — гідроізоляція. Найбільш популярні — на цементній і полімерній основі.
— Є два види — рідка ґрунтовка й суха цементна суміш. Рідку ретельно наносять на поверхню валиком або пензлем. Цементну суміш змішують із водою й застосовують як штукатурку. Для ізоляції можна використовувати й пінофол. Його вкладають внапуск. Шви обробляють герметиком. Підійде й звичайний руберойд. Цей матеріал більш звичний для нас.
Важливо якісно утеплити підлогу. Розміщують поперек лоджії кілька дерев'яних брусків на однакових відстанях один від одного. Вирівнюють. Потім викладають такі самі вже вздовж. Порожнечі всередині каркаса заповнюють утеплювачем — піноплексом або екструдованим пінополістеролом.
— Із стінами й стелею все набагато простіше. Для стелі найкраще підійдуть пінополіуретанові плити. Їх кріплять за допомогою пластмасових дюбелів. Стелю можна зашити й вологостійким гіпсокартоном. Стіни утеплюють аналогічно — плитами з поліуретану. Але не забудьте попередньо за допомогою герметика обробити всі щілини, тріщини та стики. Акуратно оформляйте кути — щоб не з'явилися "містки холоду".
Заключний етап — обробка та оформлення.
— Зовнішню обробку каркасу лоджії краще довірити професіоналам. Із внутрішньою — впораєтеся самостійно. Облаштуйте стіни панелями МДФ, дерев'яною чи пластиковою вагонкою. Гіпсокартон пофарбуйте. Залишилося додати джерело тепла. Оптимальний варіант — електрична тепла підлога. Для цього поверх екструдованого пінополістеролу укладають електричний кабель. Його слід зігнути так, щоб він охоплював максимальну площу поверхні для обігріву. Потім все покривають цементною стяжкою в 4–5 сантиметри. Поверх неї кладуть плитку, — розповідає Андрій Назаренко.
3 
35413
Коментарі