— Минулого літа в нашому дачному селищі згорів дерев'яний будинок. У нього влучила блискавка. Поки приїхали пожежники — від дому мало що залишилося. Тепер і ми задумалися про захист від блискавки. Тільки як побудувати громовідвід? Бажано своїми руками, — запитує Ігор Рябченко, 35 років, слюсар-ремонтник станції техобслуговування у Хмельницькому.

— Для захисту електроприладів і попередження пожеж рекомендується захищати будівлі системами грозозахисту. Послуги спеціалізованих бригад досить дорогі. Але зробити все самому не так вже й складно. Тим більше — якщо є навички в слюсарній справі, — упевнений Володимир Соловейчик, 48 років, інженер-електрик із Дніпра.

— Блискавковідвід складається із провідника струмовідводу і заземлювального контуру. У народі цей пристрій часто називається громовідвід. На вигляд — над будівлею здіймається металевий стрижень. Його завдання — прийняти удар блискавки на себе і провести до землі. Там вона буде розподілена по ґрунту через контур заземлення.

Блискавковідвід роблять із цинкованої труби діаметром від 25 мм. Або гладкої арматури — від 12 мм. Можна використовувати також сталеву смугу 40 на 4 мм.

Щоб громовідвід витримував пориви вітру, шпилі виготовляють секційними. З послідовним розширенням труби в нижніх ярусах. А тросові розтяжки на гребені даху забезпечують проміжним кріп­ленням.

Найчастіше шпилі кріпляться до фронтону, стін, кутів будівель. Застосовуються громовідводи, що стоять окремо.

Щоб полегшити установку стержня, з повнотілого матеріалу виготовляють тільки верхню його час­тину. Нижні ж яруси виробляють із труби. Довжина ярусу визначається стійкістю матеріалу до вигину під дією урагану. У середньому обмеження на довжину сегмента для різних матеріалів такі. Труба 25 мм — не більш як 5,5 м. Труба 32 мм — не більш як 8 м. Труба 40 мм — не більш як 11,5 м. Довжина незакріпленого кінця шпиля не може бути більш як 14 метрів незалежно від матеріалу, з якого виготовлена. Високі блискавковідводи кріплять розтяжками з трьох тросів завтовшки від 3,5 мм. Мають бути розтягнуті й закріплені до шпиля нижче функціональної висоти громовідводу. Троси кілками з кутової сталі вбивають у ґрунт.

Сегменти громовідводу з'єднують фланцями на болтах. Можна також зварити їх, наклавши зміцнювальний бандаж зі сталевого штабу. Якщо блискавковідвід встановлено на стяжці, тротуарній плитці, асфальті, для кріплення основи досить забити в ґрунт під покриттям трубу діаметром менше основи громовідводу. На глибину не менше 15% висоти шпиля. Над землею залишають 50–70 см труби. На неї надягають блискавковідвід з привареними до торця опорними елементами.

Якщо блискавковідвід встановлюєте на голий ґрунт — доведеться заливати бетонну тумбу на глибину не менш як 5–7% висоти громовідводу. Її маса має бути не менш як 35 кг на кожен метр висоти шпиля.

Для розтікання струму по ґрунту використовують глибинний контур заземлення. З ним з'єднують систему грозозахисту токовідводом. Зазвичай це сталева смуга 40х4 мм. Або дріт гарячого катання діаметром 14 мм. Опір між крайньою точкою системи грозозахисту і точкою входу в землю не повинна перевищувати 2–4 Ома.

Систему заземлення роблять із трьох електродів із кутової сталі 50 мм. Їх вганяють у землю не менше ніж на 2,5 м. Відстань один від одного — не менш як 2 м. Хвости електродів обварюють сталевою смугою 40х4 мм. Зазвичай хвости і обв'язку ховають у траншеї завглибшки 30–40 см.

— Самостійно виготовлений контур не зайвим буде протестувати в електротехнічній лабораторії, — радить інженер-електрик із Дніпра Володимир Соловейчик. — Якщо опір розтікання перевищує нормативні значення — слід забити додаткові електроди.

×