Ексклюзиви
Неділя, 29 січня 2012 16:15

По Різдві

На Різдво хочеться писати на різдвяні сюжети. От і я написав текст про українські колядки. Написав, а потім поклав його в шухляду. Бо зараз є речі нагальніші. Зокрема ті, що стосуються особисто мене: перед самим Різдвом Юрій Луценко закликав мене, разом з Андруховичем, Брюховецьким, Мариновичем та іншими, очолити списки опозиції на найближчих парламентських виборах.

Мушу відповісти відмовою. Не тому, що мені байдужа доля Луценка, опозиції й цілої країни. Скоріше навпаки: саме тому, що мені не байдуже, вважаю цю пропозицією не надто слушною.

По-перше, я - історик, а моє знання історії переконує, що з істориків рідко виходять добрі політики. Прикладом тут є не лише Табачник - історик за дипломом, але навіть Грушевський - історик за покликанням. Зрештою, не варто кликати й літераторів, співаків, богословів - усіх, чия професія має гуманітарний вимір. Цей вимір провокує доктринерство, а добра політика - річ прагматична. Бувають, звісно, винятки, як от Масарик чи Гавел. Але вони стосуються Чехії - країни, що сама по собі є винятком, завдяки своєму невеликому розміру, відносно мирній історії та порівняно геополітичній незначущості. Як ці фактори впливають на характер політики, можна зрозуміти, поглянувши на Росію: її великі розміри, бурхлива історія й геополітичний статус породжують таких національних монстрів як Ленін, Сталін чи Путін.

Великі розміри, бурхлива історія й геополітичний статус Росії породжують таких національних монстрів як Ленін, Сталін чи Путін

Україна не має переваг Чехії, але своїми політичними тенденціями відрізняється й від Росії. Завданням опозиційних українських політиків - таких як Луценко - було довести ці тенденції до точки, за якою вже немає вороття в минуле. І робити це не в царині доктринерській - історичній чи мовній політиці - а в площині прагматичних реформ, що стосуються щоденного життя.

Немає більшого доказу їхнього провалу, як той факт, що Луценко й Тимошенко сидять у в'язниці. Якби їм вдалося зробити реформи - скажімо, унезалежнити судову владу - їхнє ув'язнення було б неможливе в принципі, як, скажімо, у сучасній Чехії. Зараз над їхніми головами висить сокира несправедливого суду. Але ця сокира не з'явилася нізвідки. Вона лежала весь час тут і за їхньої влади. Її ніхто - насамперед самі вони - не прибрав і не виніс.

Тут переходжу до другого, головного аргументу, чому нам не варто очолювати списки опозиційних партій. Виграти в Януковича зможе той, хто матиме чітку стратегічну візію України після Януковича. Саме у формуванні та пропагуванні такої візії я бачу роль інтелектуалів у політиці. Сучасна українська влада побудована так, що навіть людина з найсвітлішою головою й найчистішими руками в ній мало що може зробити. Лорд Актон казав: кожна влада корумпує, а абсолютна влада корумпує абсолютно. Завданням думаючих людей в Україні є перш за все позбавити українську владу цієї абсолютності. А для того їм треба бути й працювати не з владою, а із суспільством, щоб постійно тиснути на "верхи" знизу, й тим самим їх обмежувати. Бо жоден політик за власним бажанням себе обмежувати не хоче або не може.

Передбачаю скептичне знизування плечима "Що, знову "ходіння в народ?". На це маю два контраргументи. Перший: колишні народники керувалися ілюзіями та доктринами, як це буває з інтелігентними людьми в кожному закритому суспільстві. А лідерам сучасної "майданної опозиції" останні 20 років життя на волі дали конкретні польські, чеські, грузинські та інші приклади, як і що треба робити. По-друге, зараз навіть "ходити" вже так надто не треба, бо твій народ відділений від тебе лише секундним кліком комп'ютерної мишки. Торік частка інтернет-користувачів в Україні сягнула показника 30 відсотків. Як кажуть спеціалісти, це є ефект так званого take off: точки, коли літак відривається від землі. Інтернет є тим першим майданчиком, де влада перестала бути абсолютною.

Хтось розумний написав у коментарі: "Країна ремонтується в онлайн режимі". Завдання інтелектуалів сьогодні є цей ремонт якщо не очолити, то посилено до нього долучитися. А вже потім, коли кінчиться ремонт і зміниться влада, візьмемося знову за те, хто що хоче - скажімо, за писання статей про українські колядки.

Зараз ви читаєте новину «По Різдві». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

18

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода