У нас біля роботи відключили світлофор. А це жваве перехрестя із постійним рухом.
Жителі елітного будинку на Подолі вирішили, що годі оплачувати вуличну ілюмінацію, й перерізали дроти. Їх можна зрозуміти, але без світлофора перебігти вулицю — небезпечна пригода. Доводиться вичікувати, вертячи головою на всі боки, по півгодини тупцювати, коли трапиться совісний водій. Доки дістанешся офісу — зійде сім потів.
— До обіду тут не раз буцнуться, — пророкує колега.
У неї добра інтуїція, бо не минає і 5 хвилин, як чуємо лункий "бумц" і скрегіт металу з вулиці. За ним потік брудної лайки — чийсь "лексус" поцілувався з "мерседесом". Двоє статечних чоловіків жваво з'ясовують стосунки. Зрештою, автомобілі нервово роз'їжджаються, залишивши на асфальті кольорову мозаїку з осколків фар. За півгодини ситуація повторюється: новий "бумц", уламки, лайка.
Вирішуємо дзвонити до телевізійників.
Чийсь "лексус" поцілувався з "мерседесом"
— Не приїдуть, — переконана колега. — Кому це цікаво?
Вона знову має рацію. Редактор інформаційного відділу каже, що неробочих світлофорів у столиці — наче бліх. Обіцяє, що коли надумають знімати сюжет, то й нашого покажуть. Але це буде нескоро — і машини вільної нема, і кореспондента, й камери.
— Ось трапиться щось резонансніше — тоді й дзвоніть, — натякає.
"Резонансніше" не змушує себе довго чекати. Наступного ранку до перехрестя наввипередки мчать "швидкі" — тут зіштовхнулися кілька легковиків. Трьох пасажирів і водія доправляють у реанімацію. Зіжмакані автомобілі вантажать на евакуатори, двірники змивають з асфальту кров.
Колега виголошує нове пророцтво:
— Ну, тепер точно світлофор увімкнуть!
І ми півроку чекаємо, що воно збудеться.
Коментарі
3