Шоколадка

Мені наснилося, наче наповнюю фуршетну тарілку салатом і креветками. Поряд височіє гора шоколадних тістечок, але їх торкатися заборонено.

Раптом одна з креветок змовницьки підморгує, і я розумію — це сон. Тож можна без докорів сумління нападати на солодке! Тут же відкушую величезний шмат від шоколадної плитки. Прокидаюся з відчуттям вини і голоду. Так почався п'ятий день моєї японської дієти.

Зранку не снідаю — поспішаю. Зате на зупинці хвилин із 10 тупцюю коло якогось юнака. Він жує чебурек, запиваючи напоєм зі стаканчика. Пахне шоколадом. Доки споглядала, як хлопець облизує пальці, пропустила кілька маршруток до роботи. Отямилася лише, коли він ускочив у тролейбус.

Запам'ятай, у тебе купа ворогів! Найпідступніші — рідні люди

Під обід колега випробовує мою силу волі шоколадними цукерками. Відхрещуюся від частування і залягаю за монітором. Подалі від гріха.

В обід замість шоколадних млинців із бананом замовляю салат. Телефонує Тоня:

— Ти там випадково не їси? — суворо питає. Вона випускниця модного профільного вузу. Я — її творчий експеримент у рамках залікової роботи. — Хочу тебе порадувати — сьогодні можна квадратик шоколаду.

Відставляю салат і прудко біжу до магазину. Вибираю найбільшу плитку. За кілька хвилин непомітно з'їдаю половину. За годину відчуття шоколадної ейфорії змінює почуття вини. Рятуюся від нього у спортзалі. Повністю позбуваюся в басейні. Знову хочеться шоколаду.

Удома перед монітором помічаю шоколадку. Телефоную до Тоні й раджуся.

— Запам'ятай, у тебе купа ворогів! Найпідступніші — рідні люди. Хочуть у такий спосіб повернути тебе до нездорового харчування. Не спокушайся, викинь шоколадку!

Урочисто обіцяю. Але мозок зрадницьки вимикається.

Увечері надсилаю Тоні есемеску: "Не може почуватися нещасливою жінка із шоколадкою в руці" й уперше за тиждень засинаю сном немовляти. Зранку надходить відповідь: "Ти завалила експеримент. Розробляю шоколадну дієту" і смайлик.

×