Екстрасенс

— Я годину за вами спостерігаю, — чоловік років 70 безцеремонно потісняє трьох жіночок на кованій лавці, що на церковному подвір'ї. Я сиджу четверта, відсуваюся на сам край, мало не падаю.

Він сивий, худий, зіниці очей виблискують й увесь час бігають. Звертається до жінки поряд зі мною. Їй на вигляд 50.

— Ви — непроста, є щось у вас в очах. Вам і сни сняться віщі, правильно? Тільки ви їх не пам'ятаєте і розшифрувати не можете.

Жінка морщить лоба, в очах сумнів: "Ну, буває...".

— Ага! Давайте сюди руку, — чоловік підхоплюється з лави. Розгортає жіночу долоню. Складає брови будиночком і виголошує вже для нас: — Так і є! Вона може лікувати людей. Дивіться на цю лінію. Вона, як і я — екстрасенс.

Навчився управляти енергіями

Сусідки йойкають із несподіванки. Вдивляються у розкриту долоню. Заглядаю і я. Лінії, як лінії.

Але жінка випрямляє спину, зачудовано всміхається.

— Я теж такий був — і розчаровувався. І діти мене не розуміли, і грошей не було. А потім відкрилися канали. Навчився управляти енергіями, все налагодилося, — агітує худий.

Із пакета дістає рожеву брошуру, трясе нею над головою:

— Оце — наші знання, по крупинах збирав, — вкладає примірник у руки жінки. Шепоче: — Дарую. Тут і молитви, і обряди. Єдине — таке поширювати не можна, тільки між нами. Бо то — сила. Пообіцяйте!

Новоявлена екстрасенс киває з розумінням, урочисто гортає брошуру. Поки кладе її у сумочку, "екстрасенс" продовжує:

— Єдине, що друк дорогий. Якщо можете — зробіть пожертву, скільки не шкода. 20 гривень.

Жінка знічується, але дістає гаманець. Сивий складає "франкову" купюру в кишеню сорочки і  вшивається. Та, що бачить віщі сни, теж прямує до виходу.

На Маковія — я знову біля храму. Кілька парафіянок на церковному подвір'ї ганяють мух знайомими рожевими брошурами. Очевидно, теж мають віщі сни.

×