Чайові

Я пересиділа перший київський сніг на Синаї в Єгипті. Навмисне обрала для себе спокійний відпочинок у готелі-оазі серед гір. Зранку тут будять співи птахів, удень можна скільки завгодно пірнати з маскою за рибками біля коралового рифу. Увечері — безкінечно милуватися вогнями Ізраїлю, Йорданії та Саудівської Аравії по той бік Червоного моря.

Прогадала лише з чайовими. Носієві багажу Алі належало дати долар на чай. Але я віддала 5, бо меншої купюри не знайшлося. Тож за мить у двері постукав Фарух. Приніс чай, воду, фрукти і вазу з квіткою. Сказав, що він тут для того, аби виконувати мої бажання. Мусила знову діставати п'ятірку.

На ранок навідався Ільхам. Назвався моїм персональним прибиральником. Довелося бігти міняти гроші на дрібніші.

Носієві багажу належало дати долар на чай. Але я віддала 5

Ільхамові за прибирання перепав долар. Я зрозуміла, що так швидко розтринькаю всі гроші. Та Ільхам налаштувався отримати свої 5 доларів хоч частинами.

У суботу він вистелив мій номер пелюстками квітів. У неділю наскладав із рушників і зарядних пристроїв двійко лебедів і крокодильчика. У понеділок навіщось повитягав із шафи мою білизну і відтворив на ліжку панораму морського дна.

Тепер чи не півготелю намагалися мені догодити. Махмуд підносив фрукти і колов горіхи. Селім підливав вино. Абдулла, замість прибирати пляж, співав мені пісню про нещасливе кохання. А потім то нагадував, що треба змаститися кремом, то тягав мій лежак за рухом сонця. Вони віталися по кілька разів на день і запитували, як справи. Зранку стукали у двері, щоб поцікавитися, як спалося, а ввечері — щоб нагадати про вечірню шоу-програму.

Щастя, що мій номер був на першому поверсі. До кінця відпочинку я наловчилася ходити через балкон на сусідній пляж.

А сусідка із номера навпроти не витратила на чайові ані долара. І мала святий спокій.

×