Дітям казки слід читати під музику. Такої думки дотримується столичний казкотерапевт Катерина Єгорушкіна.
"Казки варто читати під музику. Правильно підібрана музика підсилює вплив казки, особливо, якщо казку читають в терапевтичних цілях. Уявіть, яка картина з'явиться в дитячій уяві, коли вона слухатиме казку про морських жителів і чутиме звуки моря, дельфінів і чайок. Дитина краще налаштується на цю казку, легше вживеться в образи", - сказала вона.
"Для читання підбирають музику без слів, бо вона має бути тлом для казки. Її характер має відповідати сюжету казки. Якщо казка динамічна, то такою має бути і музика. Коли казку читають перед сном, то музика має заспокоювати дитину, налаштовувати її на сон. Для читання народних казок, слід підбирати народну музику. Якщо це українська казка, включіть українську музику, для японської — японську. В уяві дитини складатиметься картина цієї країни, закріпиться певний асоціативний зв'язок", - додала Катерина Єгорушкіна.
Також вона порадила батькам читати казки перед тим, як озвучувати їх дітям.
"Перед читанням слід довідатися про те, для кого цю казку писали. Багато українських народних казок писалися для дорослих, в них багато страшного і жахливого. Тоді не було телебачення чи інтернету, це заміняли казками. В дітей такі казки можуть викликати ірраціональні страхи і паралізувати подальший розвиток. Батьки можуть покластися і на себе. Якщо уважні, помітять в казці еротичні чи жорстокі моменти. Мені в дитинстві батько читав казки про героїв, які вирізають язики драконам і носять їх з собою в торбі. Ще пам'ятаю казку про сестер, які вбили наймолодшу і поховали її в лісі. Це не дитячі казки, а трилери. Дітям такого читати не варто", - розповіла вона.
"Правильно і вчасно розказана казка може вибудувати життєвий сценарій дитини або закріпити його. Дитина, на яку батьки часто кричать і принижують, обиратиме казки, головні герої яких теж жертви. Таким чином цей негативний сценарій закріплюватиметься через улюбленого персонажа. Недавно на прийом прийшла одна знайома, в якою народилася клишонога донька. Дівчинці дуже подобалася казка про клишоногого ведмедика, вона постійно її слухала. Через якийсь час дівчинці зробили операція і вона почала ходити нормально. Казку про ведмедика продовжувала читати. Через півроку вада повернулася. Це показує, як тісно дитина ідентифікує себе з головним героєм. Порадила їм написати інше закінчення казочки. В нашому варіанті ведмедик одужував. Через якийсь час дівчина вже нормально ходила".
1 
1
Коментарі