– Мушу підробляти, бо важко витягнути. Син має інвалідність, за місяць йому на ліки треба 3 тисячі гривень, а пенсія – 1800, – каже 69-річна Ганна Бобочка із села Іза Хустської громади на Закарпатті. Раніше вона працювала на тепличному комбінаті. На пенсії зайнялася лозоплетінням. Виготовляє здебільшого кошики. Здає їх на реалізацію місцевим підприємцям. За один виріб їй платять 40 грн.
– Місцеві спеціально саджають вербу, щоб заготовляти сировину. Жінки переважно плетуть кошики, чоловіки – більші вироби, наприклад, крісла-гойдалки, – розповідає Ганна Дмитрівна.
Ізу вважають столицею лозоплетіння. Тут живуть 5 тис. людей.
– Молодь не переймає ремесла. Виїжджають за кордон на заробітки. Наше село велике, але майстрів залишилося небагато. Буває, на цілій вулиці лише в одному дворі плетуть із лози, та й то пенсіонери. Через коронавірус стало важко продати товар, бо базари закривають.
7 
35413
Коментарі