12 серпня 1896 року американець Джордж Кармак із дружиною-індіанкою Кейт пішли ловити лосося на річку Клондайк, де Канада межує з Аляскою й заблукали. На їх пошуки вирушив брат Кейт - Джим Скутум. Дорогою, набираючи у флягу воду зі струмка - притоки Клондайку, помітив дрібні блискучі пластівці. Коли знайшов родичів, розповів про це. Джордж одразу збагнув, що це - золото й пішов до того струмка. А невдовзі зареєстрував право на видобуток дорогоцінного металу в цьому місці, хоч і не був першовідкривачем: його своякові Скутуму в цьому відмовили через те, що той індіанець.
Замітка про Кармака й Скутума у New York Times у липні 1897-го збурила американське суспільство. Саме почалася фінансова криза. Сотні тисяч людей опинилися на вулиці - банківських службовців викинули з роботи, підприємці розорилися. У вересні того року близько 95 тис. чоловік кинулися до Клондайку. Був серед них і письменник-початківець Джек Лондон. Згодом він опише клондайкську золоту лихоманку в кількох романах.
Вирушали на кораблях із Сан-Франциско. Висаджувалися в порту Скаґвей на Алясці. Далі пішки й уплав долали понад 700 км. Три місяці пробиралися через засніжений Чилкутський гірський перевал. Уночі там температура опускалася до 40 градусів. Далі всю зиму будували човни, ночуючи в наметах. Місцева поліція пропускала до Клондайку лише тих, хто мав річний запас їжі - близько тонни на людину. У травні, коли зійшов лід, золотошукачі на семи тисячах каное почали сплавлятися до Довсона - найближчого до золотих пісків міста. Добрався туди кожен третій - решта або завернули назад, або загинули від виснаження, холоду й цинги. Золото знаходив кожен десятий із прибульців. А з тих багатієм ставав кожен двадцятий. У Довсоні розкошували торговці: корова, приміром, коштувала, як п'ять автомобілів "Форд".
Клондайкська золота лихоманка тривала два роки. 1899-го родовище вичерпалося. Золотошукачі рушили на захід - до басейну ріки Чандалар, за 800 км. Довсон покинули 90% жителів. Одним із перших - Джон Кармак. Увесь цей час він здавав в оренду ділянки річкового узбережжя. Кармак покинув дружину й оженився вдруге - із власницею борделю. Перебрався до Ванкувера в Канаді. Прожив там 22 роки непрацюючим мільйонером.
Цирковий акробат п'ять днів правив Албанією
40-річного Отто Вітте - акробата із німецького мандрівного цирку - 13 серпня 1913-го проголосили королем Албанії. Ця переважно мусульманська країна незадовго до того отримала незалежність від Османської імперії. Постало питання про монарха. Християнських принців уряд відкинув. Вибір зупинили на племінникові турецького султана Халімі Еддіне. Його портрет надрукували в газетах. Одна з них потрапила на очі приятелеві Отто Вітте - цирковому ковтачеві шпаг. Вони саме гастролювали в албанській столиці Тирані. Отто як дві краплі води був схожий на принца Халіма.
Друзі замовили у Відні турецький генеральський костюм із копіями нагород і вирушили до грецького портового міста Салоніки. Підмовили знайомого телеграфіста в Константинополі, нинішньому Стамбулі, щоб той нібито від імені султана відправив повідомлення албанському урядові: "Принц Халім відплив із Салонік до Албанії". У країні почалися квапливі приготування до зустрічі правителя. У порту Дураццо Отто-"Халіма" натовп зустрічав оплесками, феєрверками й виступами танцюристів в албанських національних костюмах. Овації не стихали й коли Вітте Fiat'ом повезли до Тирани. Він зійшов на престол під іменем Оттона I. Друга - ковтача шпаг призначив особистим охоронцем.
Вітте правив Албанією п'ять днів. Він згадував, що цього часу йому вистачило на "тісне знайомство" із 25 дівчатами з гарему. Одразу ж узявся за реформи. Половина казни пішла на збільшені ним удесятеро зарплати чиновникам і військовим. Амністував усіх в'язнів і встиг оголосити війну сусідній Чорногорії. Сенсаційні новини дісталися Константинополя. У Тирану посипалися телеграми від султана. Албанські міністри прийшли арештовувати самозванця. Та він зумів їх спекатися:
- Як ви можете ганьбити свого короля! Я гадав, у мене блискучий і мудрий уряд!
А за годину, переодягнувшись жінкою, утік із палацу. Підкупив контрабандистів і перебрався до Австро-Угорщини. Далі - до Німеччини. Там у поліції Вітте навіть видали посвідчення: "Цирковий антрепренер, свого часу король Албанії". Доживав віку в Гамбурзі, працював у місцевому атракціоні. За гроші фотографувався з туристами в османському генеральському мундирі (на знімку). Помер 1958 року.
13 серпня 1953 року: жалобна хода на Хрещатику в Києві під час похорону академіка Євгена Патона, автора понад сотні мостів. Він заснував перший у світі Науково-дослідний інститут електрозварювання. Останнім творінням Євгена Патона став суцільнозварний міст без жодної заклепки - через Дніпро в Києві, на місці зруйнованого під час війни. Він має 1543 метри завдовжки. Його проектуванням академік Патон керував, коли йому було вже 80. До відкриття мосту, згодом названого на його честь, не дожив три місяці - помер на 84-му році
"Дорогі американці, дуже радий повідомити вам - я щойно підписав закон про оголошення Росії поза законом на віки вічні. Бомбардування почнеться за п'ять хвилин", -
сказав президент США Рональд Рейґан 11 серпня 1984-го. Він перевіряв мікрофон перед радіозверненням і не знав, що той уже ввімкнений. Ситуацію розрядили дипломати та ведучі новин, обернувши все на жарт. Однак радянське керівництво через ТАРС заявило: "Подібна поведінка несумісна з високою відповідальністю, яку несуть керівники держав, що володіють ядерною зброєю".
20 000 комсомольців із педагогічною освітою мали бути мобілізовані для роботи в школах після постанови ЦВК і Раднаркому СРСР "Про загальне обов'язкове початкове навчання", ухваленої 14 серпня 1930 року. Третина підлітків у СРСР на тоді були неписьменні. Тож усі від 8 до 15 років мали стати на облік, "щоб не було дітей шкільного віку поза школою".
8 серпня 1648-го яничари принесли султанові Ібрагіму (на портреті) листа. У ньому називали монарха "дурнем, тираном і негідником" і вимагали зректися трону. Вісім років правління султан присвятив розвагам у гаремі. Мав більш як 350 коханок. Колекціонував любовні трактати й порнографічні малюнки. В армії його прозвали Ібрагімом Божевільним. Султан розірвав принесений йому папір. Тої ж миті його схопили, а за 10 днів задушили у в'язниці. На трон звели його 7-річного сина Мехмеда.
Французький король Франциск I 9 серпня 1539 року проголосив державною мовою французьку. Доти нею була латина. Французькою розмовляли лише в північній частині королівства. У південній - майже півкраїни - говорили окситанською - окремою мовою романської групи. Після Великої французької революції її заборонили вивчати в школах.
10 серпня 1990-го ЦК Компартії України опублікував заяву щодо демонтажів пам'ятників Володимиру Леніну в Червонограді Львівської області та Тернополі, здійснених за рішеннями сесій місцевих міськрад. Дії названо "актом вандалізму". ЦК КПУ звернувся до президії Верховної Ради УРСР, уряду республіки з вимогою "вжити термінових і енергійних заходів по відновленню соціалістичної законності".
4 
35413
Коментарі