Гутну піч нагрівають до 1400 градусів. Для цього потрібно 10 днів

Роботи восьми майстрів покажуть на виставці "Львівське художнє скло. Покоління"

1 вересня

– Порівнюю скловаріння з джазом. І там, і там важливо вміти імпровізувати, – каже куратор виставки 41-річний Михайло БОКОТЕЙ. – Українське скло – впізнаване у світі. Для нього традиційна гутна технологія. "Гута" німецькою означає "будинок із пічкою". Це робота безпосередньо біля печі. Діяти треба швидко. Виріб слід створити за один підхід, бо скло швидко застигає. Кожен виходить унікальним. Навіть у того самого майстра той самий виріб удруге матиме іншу товщину стінок, форму, пропорції. На один іде від 30 хвилин до кількох годин.

Робота зі склом фізично важка. Навіть при дотриманні техніки безпеки не вдається уникнути опіків. Гутну піч нагрівають до 1400 градусів. Для цього потрібно 10 днів. Якщо швидше – потріскається. Раз на рік піч треба розібрати й перекласти новою цеглою.

Скловаріння як ремесло існує чотири тисячі років. А як мистецтво – близько 70. У 1950-х у США група митців почала робити зі скла скульп­тури. На відміну від посуду чи ваз, вони мають ідейне навантаження.

 

Одним із засновників руху був Гарві Літлтон. Свою першу студію відкрив у гаражі: встановив там піч. В Україні рух підхопив мій батько Андрій Бокотей. Уже 30 років організовує міжнародні симпозіуми гутного скла у Львові. У жовтні 2001-го учень Літлтона приїхав до України. Привіз скульптуру "Обережно, світ крихкий". У дві прозорі колби зсипав бите скло. В уламках розмістив понівечений американський прапорець. Якраз минув місяць після терористичної атаки на Міжнародний торговельний центр у Нью-Йорку.

До нас скловаріння прийшло з Візантії за часів Київської Русі. Греки привезли не лише технологію, а й майстрів. Робили біжутерію, посуд. Найбільше прижилося ремесло на Західній Україні. Це видно із назв населених пунктів – Гута, Гутище, Гутисько. Там є необхідні матеріали – пісок, сода, каолін. А також деревина для вогню, на якому варили скло.

За радянських часів лише у Львові було понад 20 фабрик із виготовлення різних видів скла – медичне, віконне, лампове. Батько працював на кераміко-скульптурній фабриці. Його цеху вдалося уникнути совєтщини. Використовували ручну роботу. Продукція відрізнялася від штампованої якістю. Прочитувалися українські традиції й техніки декорування. У гутній печі неможливо виконати щось реалістичне. Тому не нав'язували робити скляні зірки, фігурки Леніна.

На Львівщині збереглися три гутні печі.

В Україні мистецтва художнього скла навчають лише у Львівській національній академії мистецтв. На кафедрі – 70 студентів. Щоб виховати доброго майстра, треба щонайменше 10 років щоденної праці. З академії вийшли Ольга Турецька, Евеліна Тринцолин, Еліна Білоус, Роксолана Худоба. Їхні роботи виставляли в Польщі, Люксембурзі, Болгарії, Чехії, Китаї. Роботи українських склодувів мають попит. На аукціонах вартість деяких може доходити до десятків тисяч доларів.

Зараз батько готує велику композицію – пару скляних 2-метрових фігур козаків. Повезе в Китай. Там її розмістять у Музеї скла.

Виставка "Львівське художнє скло. Покоління".

Київ, 15:00, арт-простір "Дерево життя", Обухівське шосе, 2

×