Наставник львівських "Карпат" хорват Ігор Йовічевич вивчив українську мову
Матч – це екзамен. Тренувальний процес – це уроки в школі. На екзамені психологічний тиск завжди вищий, ніж на звичайних заняттях.
Хочу максимально вдосконалюватися: багато читаю, відвідую семінари, спілкуюся з тренерами високого рівня. Заспокоююсь, коли вони кажуть, що відчувають мандраж чи невпевненість. Значить, я на правильному шляху.
Нестачу знань і вмінь має компенсувати оточення – кваліфікований штаб. Головний тренер не може знати все.
Важливо мати досвід екстремальних ситуацій, щоб краще на них реагувати. Але щоб його здобути, потрібно пройти через велику кількість помилок і поразок.
Завжди перед матчем є хвилювання: чи вдасться зіграти так, як запланували? Мандраж триває до першого свистка. Те саме відчував, коли був футболістом. Після початку поєдинку – вже весь у грі.
Основний склад – це всі гравці, які потрапляють у заявку на матч. Адже футболісти, які виходять на заміну, можуть змінити перебіг поєдинку.
Є футболісти, які не викладаються на тренуваннях на 100 відсотків, кажуть, що робитимуть це під час матчу. Але так не буває.
У перерві між таймами не чіпаю футболістів перші 5–6 хвилин. Потім дуже коротко вказую на два-три ключові компоненти. Саме стільки гравці здатні сприйняти в таких умовах. Останні 2–3 хвилини даю футболістам підтримати один одного.
Тренер із лави запасних може побачити тільки 25 відсотків того, що відбувається на полі. Решту – допомагають помічники. Зокрема, асистент, який дивиться поєдинок з трибуни. Звідти набагато краще видно тактичний план і розташування гравців.
Тренерський талант полягає в тому, щоб знайти оптимальні позиції для футболістів на полі. Також переконати колектив із 25 спортсменів у тому, що на першому місці стоїть команда. І кожен є дуже важливим для загального успіху, не дивлячись скільки хвилин грає. Чи не грає.
Якщо біля вас є 25 людей, які думають так само, як ви, то не бачу суперника, який може вас зупинити.
Якщо за день приймаю 80 рішень, то 70 є інтуїтивними.
Дієґо Сімеоне з мадридського "Атлетіко" – дуже емоційний тренер. Реагує на кожен фол, єдиноборство, удар. Він "грає" разом із командою. Вісенте дель Боске (наставник збірної Іспанії. – "Країна"), який мене тренував, дуже спокійний. Але емоції є в кожного тренера. Просто дехто тримає їх у собі. Я показую те, що відчуваю, нічого не ховаючи.
Прагну реалізуватися в клубі, який поважає мене і дає можливість працювати.
Коли будуєш хату, то починаєш з фундаменту. Коли будуєш команду, то спочатку ставиш гру в захисті. Ми її налагодили. Не маємо розгромних поразок і не пропускаємо по п'ять м'ячів. Взимку на зборах у Туреччині додали контроль м'яча. Він вимагає дуже багато руху.
Щоб виграти матч, потрібно мати хороший план на гру, гарний підбір футболістів і фарт.
Коли моя команда атакує, я дивлюся, що робить захист, як оборонці готуються до можливої втрати м'яча і контратаки суперника.
Без хорошої фізичної підготовки ніколи не будете конкурентоспроможними.
Переглядаю чотири-п'ять матчів суперника. Буває, дивлюся повністю три поєдинки й не помічаю недоліків: рухаються компактно, добре контратакують. А тоді "клік" – і знайшов слабке місце. Навколо цієї знахідки будую підготовку до зустрічі.
Стандартні положення – дуже важливі в матчах, коли не виходить контролювати м'яч або коли твоя команда тотально володіє ініціативою, а суперник вдало захищається.
Забери м'яч собі й половина матчу – у твоїй кишені.
До голу є 110 метрів (довжина футбольного поля. – "Країна"). Цю територію треба захопити, перегравши 11 суперників.
Поразка не означає, що ти програв у всіх аспектах. Можна бути кращим за суперника, зробити все правильно – і поступитися. Під час аналізу дивишся на кількість ударів, підбирань і перехоплень, відсоток володіння м'ячем. Якщо показники відповідають нашим критеріям, значить, рухаємося правильно. Рано чи пізно отримаємо потрібний результат.
Футболісти будуть готові померти за тренера, якщо відчувають, що він готовий померти за них. І так ви ростете разом.
Питаю футболістів, як бачать ту чи іншу ситуацію чи як краще вирішити ось цю проблему. Адже грають вони, я лише пропоную варіанти. Під час поєдинку вплив тренера на його перебіг – дуже невеликий.
Вивчити українську мову – це найменше, що я можу зробити для українського народу.
Українська мова – важка. Завжди мав при собі словника. Не соромився перепитати співрозмовника, що він сказав. Діти навчалися в українській школі, і я разом із ними робив уроки. Не можу сказати, що опанував мову досконало, але достатньо, щоб мене зрозуміли. Гірше можу писати. Не знаю, коли вживати м'який знак і букву "ї".
2 
1
Коментарі