"Бути всім однаковими наказували за радянських часів, а зараз часи змінилися" - 10 думок про необхідність шкільної форми

На офіційному сайті президента зареєстрували петицію з вимогою скасувати указ про шкільну форму. Автори петиції вимагають надати право школам і батькам самостійно вирішувати питання одягу учнів.

Gazeta.ua запитала, як до шкільної форми ставляться українці.

Діана Мельникова, 29 років, Київ, вчитель центру дистанційної освіти "Джерело":

У школі, де я працюю, форма обов'язкова. Але суворо за регламентом одягаються не всі діти. Дівчата можуть прийти у чорних брюках некласичного крою та светрі. У класичному одязі ходять одиниці. Догану діти отримують лише за повністю спортивний стиль, джинси або сукні, які зовсім не підходять для школи. Найбільше незадоволення серед дівчат. Мовляв, так вони не можуть виразити свою індивідуальність. Класичний одяг називають незручним. Це головна претензія дітей. Лунала пропозиція залишити форму, але змінити стиль: нехай обов'язковими для всіх будуть джинси та однакові сорочки чи светри. Інші учні кажуть, що форма дисциплінує, урівнює всіх між собою, не кидається у вічі соціальний статус родини. Вона привчає з дитинства до ділового стилю. Та й не треба ламати голову, що вдягти: форма завжди напоготовы. Це доцільна аргументація. Бо виражати свою індивідуальність в школі діти мають через знання, власні думки, ідеї, розвиток – для цього вони сюди ходять.

Марина Женченко, 40 років, Київ, кандидат наук з соціальних комунікацій:

Шкільна форма аж ніяк не заважає самовираженню дитини. Можна купити різні сорочки, краватку та й форми різні є. Як мама 11-річного хлопця вважаю, що форма полегшує батькам життя та допомагає економити. Дешевше купити одну форму на рік, аніж дві-три пари джинсів, стільки ж светрів та сорочок. Речі у школі просто "горять". Думаю, що оптимальне рішення - дозволити школам за погодженням з батьківським комітетом самим обирати, ходити дітям у шкільній формі чи ні. Я особисто за шкільну форму.

Анна Луньова, 28 років, Полтава, дитячий психолог:

Шкільна форма налаштовує дітей на навчальний процес, діловий стиль та дисципліну. Єдина форма згуртовує дітей, дає відчуття навчання в єдиній "команді". Крім того, вона урівнює дітей у плані одягу. Це дозволяє уникнути зайвих обговорень і змагань. Увага сконцентрована на робочому процесі, а не на то тому "хто в чому прийшов". Інше питання - яка повинна бути форма. Діти мають хотіти її одягати. Форма не заважає самовираженню дитини. За межами школи вони можуть максимально самовиражатись у багатьох сферах: спорт, танці, творчість.

Олена Захарченко, 39 років, Київ, письменниця:

З одного боку дітям цікаво одягатись в форму – сорочечки, піджачки, спіднички. Цікаво, коли на піджаку вишита емблема школи. Але це непрактично. Особливо, коли діти малі. Вони бігають, штурхаються, а шкільна форма важко переться. З іншого боку, більшість шкіл ставляться до форми, як до занудної формальності – маєте носити. Вона вже не є чимось гарним. Форма однакова в усіх школах на районі. Її купляють на "шкільному ярмарку". Дешева, українського виробництва, вона схожа більше на тюремну робу. Така ж квадратна і пошита та марсіян – то задовгі рукава, то завузькі плечі. Така форма – зло. Вона - зайвий привід покричати на дітей у коридорі злій завучці "ти чого без форми?!". Вона - додатковий головний біль мамі – треба ж шити, або шукати в Інтернеті на світових інтернет-магазинах. Я б лишила питання шкільної форми на вибір навчального закладу. Якщо школа хоче у своїх правилах тримати форму, може її видавати чи продавати, то чому б і ні. А у примусовості є щось від старих віджилих форм навчання.

Інна Большакова, 40 років, Київ, тренер міжнародної програми "Читання і письмо для розвитку критичного мислення":

З цього приводу маю думку як мами, так і педагога. З точки зору зручності для дитини - шкільна форма не найкращий одяг, навіть якщо він якісний. Діти не люблять її носити. Якщо школа ще й забороняє зручне взуття, бо має бути тільки чорне, то це викликає непорозуміння. З точки зору розуміння дитиною шкільної приналежності, то це загальносвітова практика. У багатьох країнах кожна школа має свій одяг. Його обговорюють з батьками, а не диктую школа. Батьки обирають колір та окремі предмети одягу. Вони - обов'язкові. Інші деталі одягу можуть бути різними. Я - за реальний підхід до вирішення проблеми. Це проблему потрібно обговорювати з батьками та виявляти спільні позиції зі школою.

Анна Сарміна, 38 років, Київ, кандидат філологічних наук:

Як мати двох школярів, можу казати, що шкільна форма має переваги та недоліки. У ліцеї моєї доньки форми немає, а в школі сина - є. На якість навчання це не впливає, на розвиток особистості також. Покупка шкільної форми - це значні витрати сімейного бюджету. Форма коштує дорого, а якісна форма з натуральних тканин - ще дорожче. Для дівчат передбачені або сарафани, або спіднички. У зимовий період це не найкращій варіант, особливо коли в школі холодно. Піджак абсолютно незручно вдягати під зимові куртки і пальто. Відсутність форми - комфорт батьків. В останні дні серпня не треба бігати магазинами у пошуках нового піджака. Різниця між багатими і бідними сьогодні вимірюється і стає помітною не тільки через одяг. Школярі приносять в школу коштовні ґаджети, носять прикраси, дорогі сумки і взуття. Тут форма нічого не вирішить. Бути всім однаковими наказували за радянських часів, а зараз часи змінилися. Дитина має ходити в школу у зручному для неї одязі і взутті, щоб не крутитися на уроці через незручний піджак або спідничку,а почувати себе впевнено і комфортно.

Олександр Мірошниченко, 45 років, Київ, засновник та керівник театру "МІСТ":

Мета навчання - виховання індивідуальності. У СРСР про цей розвиток не було й мови. Звідси і шкільна форма як засіб зробити всіх однаково-сірими, натовпом. У Європі шкільна форма - такий собі знак елітності. Хоча я не переконаний, що це позитив. Форма - це дорого. Крім того, вона не знімає проблему нерівності в одязі. У кого є гроші – купують дітям дорогу і красиву форму. У кого грошей немає – дешеву і потворну. Так ми привчаємо дітей до того, що школа - це щось сіре, нецікаве. Хто і коли вирішив, що яскравий одяг заважає навчанню? Яскравий і різний одяг створює для дітей атмосферу свята, а не сірого, напівтюремного середовища. Школа повинна вчити дітей не лише алгебрі чи фізиці. Вміння одягатись, мати смак до одягу – це теж частина виховання. А у нас красивий і різний одяг під забороною.У нас є вибір: будувати нову школу вільної України чи реанімувати школу радянського зразка. Вибір між свободою та в'язницею. Я для своїх дітей хочу вільного майбутнього, а не майбутнього, де всі ходять колонами в однакових костюмах.

Вікторія Макогончук, 23 роки, Хмельницький, вчитель:

Я працюю в приватній школі. Обов'язкової форми для усіх учнів у нас немає. Але є певні обмеження з одягом. До прикладу дівчатам заборонено приходити у занадто коротких спідницях чи з декольте. Хлопці не можуть одягати одяг з неадекватною символікою чи написами. Такий дрес-код має бути. Бо сучасні учні можуть перебрати з пристойністю. Та й кожного вона своя. А от щодо шкільної форми, то вона погана ідея. Пам'ятаю, у мене в ліцей була форма. Вона була неякісна, сіра і не всім підходила. Тому спогади, пов'язані з цим періодом мого життя, не дуже яскраві.

Олена Бондаренко, 40 років, Київ, співголова ГО "Батьки SOS":

Близько року у батьківській спільноті ми обговорювали питання шкільної форми, проводили опитування. Як наслідок – зареєстрували петицію з проханням до Президента скасувати Указ про обов'язкову шкільну форму. Зараз ми не маємо доказів того, що шкільна форма дисциплінує учнів. Принаймні, ми не знайшли інформації про дослідження, які б підтверджували цю теорію. Шкільна форма не згладжує соціальну нерівність, адже зараз дуже багато інших способів продемонструвати статки родини. Скажімо, на прикладі гаджетів. Чи економить кошти шкільна форма? Дорого-дешево – у кожного власне розуміння цих категорій. Я бачу нічого позитивного, коли усі діти однакові. Немає краси у "однаковості". Та ще й коли це дітлахи у однакових траурних кольорах. Про якість, зручність взагалі немає сенсу говорити. Бо дітям у костюмах, краватках, класичному взутті проводити по 5-8 годин на день у будь-яку пору року не може бути зручно апріорі. Почалася реформа освіти. Мета – виховати креативну, вільну, ініціативну, мислячу особистість. Декларувати таку мету і при цьому заганяти дітей в рамки, починаючи з одягу. Скасування Указу – це не заборона. Якщо комусь з батьків подобається шкільна форма, навіть після скасування Указу, вони можуть так вдягати дитину до школи. Але інших не зможуть примушувати, ганьбити перед класом за відсутність піджака чи вивішувати фото на "дошку ганьби" за те, що діти вдягнуті так, як їм це зручно.

Юлія Павлова, 40 років, Київ, приватний підприємець:

Моя дитина навчається у звичайній школі. У нас форма синя. Батьки купують її різних місцях, тому у дітей одяг різних відтінків. То навіщо форма, якщо вона різна? У школу діти приходять вчитися писати читати, дружити. То чому ми не можемо запропонувати їм вчити естетику, обирати правильний стиль одягу. Ми ж вчимося це робити, ми з цим не народжуємося. Я не хочу, щоб моя донька привчалася з дитинства носити неякісні речі. Тому для школи вона має кілька спідничок та блузок, а у когось їх одна чи дві. Тому фінансові можливості батьків очевидні. Коли увесь клас у синіх тонах, у дітей з'являється пригнічений настрій. Якось я одягнула донці рожеву кофтину. І мені, і дитині у школі зробили зауваження. Я юрист за освітою. Написала на ім'я директора заяву, що дитина, відповідно до Європейської конвенції про здійснення прав дітей, має право виражати свою особисту думку і до нього мають прислухатися. Її особиста думка, що - це діловий стиль. У кінці Указу є примітка, що до нього мають бути прикріплені моделі форми. Їх має розробити наша легка промисловість. Але моделей немає. І питання якою має бути форма, вирішують у навчальному закладі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Директор школи пояснив чому відмінив форму для учнів

×