Успішний продаж найбільшої в країні державної енергогенеруючої компанії Центренерго закордонному інвестору можливий лише за умови збереження формули "Роттердам+". Про це пише сайт "PolitekA".
Видання повідомляє, що в Кабміні хотіли б бачити серед претендентів на Центренерго французьку компанію Engie, яка має давній інтерес до активу. Engie є однією з найбільших європейських компаній з генерації, передачі та постачання електроенергії, а також видобутку, транспортування і постачання природного газу. Однак, як стверджує член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, після приватизації постане питання про забезпечення енергоресурсом Центренерго, яке і сьогодні вже імпортує велику частину вугілля".
"Міжнародний інвестор відмінно розуміє, що шахти ДТЕК будуть забезпечувати ресурсом насамперед власну генерацію. Державні шахти навряд чи можна назвати надійним партнером. За словами глави Міненерго Ігоря Насалика, собівартість видобутку вугілля на окремих держшахтах досягає 18 тис. грн. На купівлю шахт або приватизацію державних потенційний інвестор навряд чи піде – дуже клопітка і ризикована справа. Тому новий власник Центренерго повинен бути впевнений, що зможе купувати імпортне паливо, і при цьому зберегти рентабельність бізнесу. Іншими словами, йому необхідний імпортний паритет", - пише видання.
Єдина гарантія того, що власники Центренерго при будь-яких змінах ринку зможуть працювати з прийнятною рентабельністю – формула "Роттердам+" (прив'язка тарифу теплових генерацій до імпортного паритету – середньої за 12 місяців ціною вугілля в портах Роттердама і Амстердама). За словами Сергія Фурси, поки "Роттердам+" дозволяє як альтернативу українському вугіллю закуповувати сировину по всьому світу. "Це може бути південноафриканське, будь-яке інше вугілля, це буде профільний інвестор, який зможе сам знайти собі вугілля", - говорить Сергій Фурса.
На думку експертів, серйозний інвестор може висунути ще більш жорстку вимогу - перейти від нинішньої "пом'якшеною" формули "Роттердам+", побудованої на "торішніх цінах", до реальних біржових котирувань вугілля на світовому ринку. Адже вони, як правило, вищі від середньорічної ціни, які закладає у свої розрахунки НКРЕКП. Покривати цю різницю за рахунок своїх доходів інвестор може і не погодитися.
"Для закордонного інвестора потрібна впевненість у завтрашньому дні. Виключно при наявності механізму ціноутворення на вугілля він зможе розрахувати свої доходи і, відповідно, повернення вкладених коштів. Без наявності такої можливості розраховувати на участь суб'єктів, які можуть залучити в Україну не тільки нові гроші, але й технології ведення бізнесу, ставлення до екологічних вимог і конкуренції на ринку, дуже малоймовірно. Формула тут відіграє роль механізму прогнозування", - погоджується колишній міністр енергетики Володимир Демчишин.
"Без чітких гарантій і впевненості, що після майбутніх виборів президента і парламенту система ціноутворення ("Роттердам+") зусиллями популістів знову не перейде в командно-адміністративний режим, розраховувати на прихід потужного інвестора не доводиться. А значить, у нинішній ситуації зробити з приватизації Центренерго зразковий кейс, "перший прецедент", за яким підуть всі інші 23 великих промислових активи, буде дуже непросто", - резюмує видання.
5 
8642
Коментарі