Залишилось 100 м до Донецька: як звільняють українські землі королівські піхотинці

28

Фото: Валерій Шмаков

Військові Королівської бригади поблизу міста Мар'їнка на Донеччині нещодавно просунутися вперед більш, ніж на кілометр. Армійці закріпилися на нових позиціях впритул до Донецька. Тепер до окупованого обласного центру та смт Олександрівка якихось 100-250 м.

На звільненій українській землі побував кореспондент Gazeta.uа.

Бійці розповідають, коли сюди тільки зайшли, то зрозуміли, що наші позиції звідси добре проглядались. Знайшли місця, звідки працював ворожий снайпер. Серед сміття валялись упаковки від російських сухпайків.

"Заходили ми сюди рано вранці, тільки починало сіріти. Спочатку зайшла розвідка, перевірила, як тут справи, а далі вже ми. Зайняли позиції, які нам розвідка показала, де що. А далі вже несемо службу, як несемо", - каже боєць із позивним "Дим".

Бійці на новому місці й далі укріплюють оборону. Поки вдень тримається спека +30ºС, в окопах відносно сухо. Під час затяжних дощів на дні траншеї місцями бувало по коліна води.

Поверх окопів ростуть червоні маки, а на горизонті височіють "сіськи" - так військові називають тутешні терикони.

За словами командира підрозділу Андрія з позивним "Принц" нові позиції - на основних висотах і дозволяють краще оцінювати ситуацію у районі міста та контрольно-пропускного пункту "Мар'їнка". Також контролювати дії противника, попереджати провокації. Вигідні позиції й тим, що вони за межами населеного пункту, що убезпечує місцевих людей від артилерійських обстрілів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Попросив похоронити біля матері": Володимир Куцик загинув у своєму першому бою

"Тричі за останній місяць противник застосовував артпідготовку іменно по позиціям, які знаходяться в населеному пункті Мар'їнка. Постраждало близько 20 цивільних будинків. З місцевих мешканців втрат немає. Серед військових було декілька поранених. А стрілецька зброя, ручні гранатомети - це вже як буденність для цієї місцевості", - каже "Принц".

"Осколок снаряду, що розірвався на вулиці в самій Мар'їнці, пробив двері будинку і пройшов крізь ногу молодому бійцю, перебивши кістку. Ногу ампутували", - каже один солдат до іншого. Говоримо з ними за стіною будинку оббитого посіченою осколками вагонкою. Тут нас не видно противнику. Під ногами хрустить побитий шифер.

"Якось було пряме попадання в будинок. Жінку з дитиною привалило шлакоблоком, але залишилися живі. Приїжджало ОБСЄ, та нічого не змінилося. З того боку стоїть артилерійська бригада "Кальміус". До них з Росії приїжджають курсанти здавати іспити"- каже боєць з позивним "Заєць". Говорить російською, родом із Кривого Рогу. На правій руці нижче ліктя має татуювання у вигляді вишиванки, на лівій - напис A.C.A.B (All Cops Are Bastards українською - "Всі копи — виродки" – популярне татуювання серед футбольних фанатів. – Gazeta.ua).

"Наші спеціально перенеслися далі, від цивільних, але вони все одно туди стріляють. Снайпера їх працюють. Б'ють крупнокаліберними гвинтівками з великої дистанції. Навіть вночі. У них є тепловізори, всякі нічні приціли. Це солдати РФ, а не якісь шахтарі. Тільки ми починаємо відповідати, відразу просять перемир'я. Вони напевно відчувають нашу силу українську", - додає він.

"Принц" запевняє, що на кожне застосування сили ворога чекає адекватна відповідь. Є інформація про втрати серед бойовиків.

Боєць з позивним "Кордон" на війні з 2014 року. Показує на велику пробоїну в даху будинку. Пояснює, бойовики часто скидають гранати з безпілотника. Одна з таких гранат застрягла в шифері і не здетонувала. Це дало змогу її дослідити.

"РГД (ручна граната. – Gazeta.ua) з переробленим запалом. При зіткненні взривається. А ось воронка від 120-мм міни, яка прилетіла десь 2 неділі назад. Он інша. Це перша, на наступний день - друга. Гатили зранку хвилин 40 по нас. І на другий день так само. Зараз часткове затишшя, а пару днів назад кажен ранок вели вогонь", - розповідає військовий.

 

У цей момент до нього підбігає чорно-коричневий цуцик Юля. Спершу ластиться до ноги, а коли "Кордон" намагається її погладити грайливо втікає та знову повертається. Згодом ловить мух.

"Це 15 травня - раз, два, три прилетіло 122 мм снаряда від САУ 2С1 "Гвоздика". Там можу показати ще воронки чи досить?", - питає "Дим", показуючи на кратери від снарядів, - Година приблизно була 05.20. Осколками дах посікло, шматок шиферу вилетів. Дерево - самі бачите, в якому сумному стані. У віконній рамі було мішками закладено. Коротше, все вилетіло. Навколо нас близько 11 штук впало, це те, що ми нарахували. Так вони нас зустрічали. Тільки світає, починають із легкої стрілецької зброї, потім переходять на важку. Тоді підключають РПГ (ручні протитанкові гранатомети. - Gazeta.ua). А далі пішли міномети. Хочуть, щоб ми звідси пішли. А ми йти не збираємося".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Журналіст написав книжку про бійців 14-ї бригади на варті Мар'їнки

З боку противника чути автоматну стрільбу.

"Провокують, щоби ми дали відповідь", - каже бородатий боєць "Дядя Вова". Воює на передовій з 5-ї хвилі мобілізації.

"А чим відрізняється характер війни тут від інших ділянках фронту?" – запитую.

"Раніше стояв на шахті біля КПВВ "Майорськ", під "Гігантом" (назва терикону. — Gazeta.ua) потім під Горлівкою, біля Ленінського, - каже "Дядя Вова". - Всюди ворог різний. До каждого нада приспособитися, придивитися, оцінити. А загалом, працюють одинаково, ізподтішка. Хочуть щоб ми розслабилися. Буває пару днів тишини, ми ходимо розслаблені, то-сьо, а тут хоп і прилетіло".

На одній із стін наклеєний аркуш паперу з написом "Воїне, пам'ятай! Вдома тебе чекає сім'я. Снайпер чекає на твою помилку!!!"

"Якщо у нас тиша, значить вони ще тверезі або відсипаються після минулої п'янки. Вони без спиртних напоїв і наркотиків воювати не можуть. Ми чуємо, як у них там пісні грають. Серйозно! Включать пісні свої російські і бухають. Як тільки ми чуємо ці пісні, вже знаємо, що двіжуха буде. Люблять із самого ранку кошмарити - з 02:00 до 06:00. Щойно КПВВ о 06.00 відкривається, відразу замовкають", - розповідає "Заєць".

 

О 17:00 військові запрошують на кухню.

"У нас є повар Альонка, надзвичайно смачно готує".

"Що готуєте зазвичай?"

"Все. Сегодня - суп, позавчера был борщ. Есть макароны, жаренная рыба, каша с подливой, чай, кава, компот. Шо будете?", - питає Олена.

На столі стоять великі каструлі, електрочайник, у тарілках салат із огірків і помідорів, і сосиски. Компот у 1,5-літрових пластикових пляшках. Збоку на стіні з дерев'яних колод висять металеві горнятка. Над столом — інформаційні плакати про поранення, від яких рятує бронежилет, а також, як зупиняти кровотечу і пневматоракс (закупорка легень. – Gazeta.ua).

Вечоріє, йдемо із позицій у місто. Мене супроводжує "Принц" з двома бійцями. Коли один із них відстав, командир по нього повертається: "Ми своїх не кидаємо". Згодом наздоганяють нас.

"Ви давно у війську?", - питаю дорогою.

"Як підписав контракт 2014-го після закінчення університету, так цей контракт і триває досі. Вже другий. Тоді суспільство поділилося на 2 табори. Не було сірого, тільки чорне і біле. Треба було обирати сторону, я обрав захист Батьківщини. Щоб доказати, що недарма ми громадяни України, її потрібно захищати. Згодом, це перейшло в професію".

"А про що мрієте?"

"Коли тут, то мріємо попасти додому, до близьких, поїхати в відпустку. А вдома, мріємо повернутися сюди", - каже наостанок "Принц".

×