Пʼятниця, 15 березня 2019 13:34

"Війна перестала бути жахливою картиною, де відірвані кінцівки і ріки крові" - легендарний доброволець "Санта"
5

Один з найвідоміших добровольців України – Володимир Регеша, або просто "Санта".

Своєю боротьбою проти окупантів заслужив повагу серед українського народу.

Учора, 14 березня, країна святкувала день добровольців. З цієї нагоди "Санта" поділився деякими своїми думками і розказав про ті чи інші погляди на війну.

Автор: надані Володимиром Регешею
  Володимир Регеша воює з 2014 року. Командує підрозділом добровольців в Авдіївці
Володимир Регеша воює з 2014 року. Командує підрозділом добровольців в Авдіївці

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ті, хто пожертвував усім - Україна відзначає День добровольця

В одному з дописів у соціальній мережі ви писали, що найважчим моментом на війні став дзвінок дружини загиблого добровольця. Чому так?

Дмитро Сумський (загинув 30 березня 2017 року від розриву міномета. - Gazeta.ua) був на 1000% моєю людиною: відданою, хороброю. І така втрата ранить серце. Коли я набрав її, вона дуже зраділа: "О, Санта, Санта". А перед тим я кілька хвилин ходив вулицею з телефоном у руці і збирався з думками.

Кожному бійцю, який приходить в підрозділ – пояснюю. Мені не потрібно від вас документів. Тільки напишіть прізвище, ім'я, число та рік народження. Номер телефону людини, якій я можу зателефонувати, коли з вами щось трапиться. Якщо це когось не влаштовує, то може бути вільний.

Ми добровольці - знаємо, куди йдемо. Нас не вноситимуть у офіційні зведення, не даруватимуть високі урядові нагороди. Максимум - це пишний похорон від друзів, не більше. Тому загибель дуже важко переживати. А якщо це твій друг, тоді вдвічі страшніше.

"Санта" зі своєю брутальною бородою і не простим характером викликає настороженість у людей, які його перший раз бачать. Як вас сприймають інші?

Моя суворість – це все показуха для людей. Захисна реакція на те, що відбувається навколо. Мене важко вивести із себе. Я не раз давав людям у підрозділі другий і третій шанс бути поряд та продовжувати війну. Хоча – "косячили" відповідно. До нас приходять різні люди за характером і причинами. Один прийшов воювати, другий втік з дому від проблем, третьому я потрібен, як соціальний ріст. Тобто, місяць чи два "перекантувались", потім їдуть додому і кажуть: "Я був у Санти". А до мене звертаються і запитують, де їхня довідка. Вони хочуть статус УБД отримати.

Я не раз давав людям у підрозділі другий і третій шанс

Хоча є дуже багато людей, які розуміють, чому ми на війні і для чого тут перебуваємо. У нас у підрозділі братерство, демократія. Найголовніше, що ми робимо свою роботу. Тільки в підрозділі "Санти" людина може бути повним гі..ом за характером, проте вона чітко виконує свою роботу. І заслуговує на повагу.

Ви зараз говорите про риси окремих бійців. Як змінилися добровольці з 2014 року загалом?

Не знаю, важко сказати. Змінилася риторика, світосприйняття. Нас стало набагато менше. Не раз чуєш від тих добровольців, які закінчили воювати 2015 року, такі слова: "Я пішов звідти, бо війна тепер не та, не так стріляють".

Таке сприйняття людей мені не зрозуміле. Вчора вбили одного нашого воїна, позавчора – трьох, п'ятьох поранено. Хто сказав, що війна закінчилася? Немає грандіозних військових компаній, які були раніше. Проте щоденна робота триває. Наприклад, візьмемо "Да Вінчі" (Дмитро Коцюбайло, командир 1-ї штурмової роти ДУК "Правий сектор". - Gazeta.ua). Незалежно від того є бої чи немає, він виконує роботу, яка так чи інакше впливає на боротьбу.

Знаходження добровольців на передовій – це надія суспільству на те, що не все втрачено. Люди вірять добровольцям і допомагають їм. Такі добровольці, як "Тенгіз" - комбат ДУК ПС - є лакмусовим подразником для бійців ЗСУ. Генератором ідей та дій. Адже система діє і думає стандартно. Добровольці – мастаки, які здатні оживити її.

Дуже багато зроблено, на жаль, для того, щоб добровольців розділити. У 2014 році були десятки тисяч людей, які хотіли брати в руки автомат і йти бити московську наволоч. Більшість з них розчарувалися і ми не маємо права їх критикувати. Якщо почнеться великий наступ, вони повернуться. Проте тим, хто залишився і не здався зараз, – великий респект.

Автор: надані Володимиром Регешею
  Бійці групи Володимира Регеші (крайній праворуч) під час виїзду на завдання
Бійці групи Володимира Регеші (крайній праворуч) під час виїзду на завдання

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Куля попала в бокове пасажирське крісло, там де я сидів. Ще декілька - в лобове"

На якому рівні відбувається спілкування і співпраця з командуванням ЗСУ?

На всіх. Це вже не 2014 рік, коли можна було самим проводити різні операції. Тепер все обговорюємо, кожен крок. Наприклад, я перебуваю в Авдіївці більше трьох років. І на моїй пам'яті сюди заходить дев'ята військова бригада. У цьому місті я знаю кожну стежину, собаку, дерево. Звісно, що їм потрібні люди, котрі даватимуть якісь орієнтири.

Наприклад, зайшла 72-а бригада і зразу ж до нас прийшли її представники та попросили про допомогу. Є такі, що не хочуть з нами співпрацювати. Але проходить час, їм нормально росіяни вгатять. І вони перестають бути такими крутими.

Є негласний закон, за яким комбригів будуть притягувати до кримінальної відповідальності, якщо в них на позиціях будуть виявлені добровольці. Що думаєте з цього приводу?

Це проблема цілого суспільства, що воно не хоче бачити цю категорію людей, якою являються добровольці. Ми працюємо і воюємо до першого вбитого на позиціях. Як тільки це виявляють, зразу же величезний скандал на рівні президента, ОБСЄ і ООН. Нас виводять, з погонів офіцерів, які прийняли нас – летять зірочки. Навіщо? У вас величезний недокомплект в армії, не вистачає вмотивованих бійців. То ж дайте нам нормально воювати, ми ж нічого не вимагаємо, тільки можливості робити добрі справи.

Дайте нам нормально воювати

Коли є якісь загиблі серед нас, я списую купу паперів, називаю бійців волонтерами. На мене потім ллють зраду. Мовляв, як ти міг покинути бійця і сказати, що він загинув, як волонтер. А що мені робити? Нам же потрібно тут залишатись на позиціях. Якщо я не піду на поступки ЗСУ, то нас всіх виженуть. Кому від цього буде легше? А свого воїна ми похоронимо з почестями і не забудемо його.

А ЗСУ тепер і колись, що не так на вашу думку?

Я знаю серед "збройників" мега крутих хлопців, які крутіші за добровольців. Проте є інша частина медалі. Коли читав, як в інтернеті пишуть: "Наші сонечки, наші хлопчики". Хотілося б, щоб ті люди приїхали на війну і побачили брудних "аватарів", обкрадені будинки. Але потім зрозумів, що це проблема, яка є, була і буде.

Зараз є багато заробітчан, вони не хочуть і не вміють воювати. Тут можна реально заробити грошей на війні, ще й повернутися до дому героєм. А що він отримає вдома?

Я не суджу про всіх людей. Були моменти, коли комбати віддавав мені на перевиховання своїх бійців. Вони переставали пити, хотіли воювати. Це вказує на те, що система: "пох..зму" і "аватарства" - добиває їх. Дай людині волю і можливість робити вибір – отримаємо правильний результат.

Яка специфіка роботи у вашому підрозділі?

Ми працюємо по різних напрямках: розвідка, снайперська діяльність, артилерія. Ця універсальність полягає в тому, що не ми такі хороші, а життя навчило пристосовуватись до всього.

Тому в нас є люди, які можуть наводити і коректувати артилерію. Ми працюємо з точністю до кількох метрів. Один полковник сидів біля мене і говорив: "Ти білці в око стріляєш із міномета 120 калібру, так ніхто не робить. У нас може бути погрішність – 40 метрів. А в тебе все чітко"!

До нас приїжджають інструктори, ми вдосконалюємося, вивчаємо нові програми. Час не стоїть на місці. Запорука точної роботи – це справна зброя. Буває, що приїжджаю в якийсь із підрозділів, щоб відпрацювати на їхніх трубах (мінометах. - Gazeta.ua). Ми спочатку все розбираємо, до гвинтика. А вони дивляться на нас, як на ідіотів. Вони звикли лупити в будь якому напрямку, без коректури, головне вистрілити. Для нас на першому місці – точність і якість.

Автор: надані Володимиром Регешею
  Евакуація пораненого під час одного з боїв. "Санта" на передньому плані
Евакуація пораненого під час одного з боїв. "Санта" на передньому плані

Як вам доводиться ладнати проблеми в підрозділі серед людей? Не може бути, щоб не було конфліктів?

Я вже казав, що у нас найдемократичніший підрозділ в світі. Ми не маємо суворої дисципліни, тільки виконання наказу. Колись один із бійців говорив. "За час перебування із "Сантою", я ніколи не чув наказів від нього, тільки прохання: "Будь ласка, зроби те чи інше".

Коли приїжджаєте в мирну країну. Як часто люди запитують про закінчення війни?

Якщо питають, то відповідаю. Важче реагую на запитання: "Коли все закінчиться у вас?". Мене тоді заносить від таких людей, які не вважають війну спільною.

Хоча мирна країна вражає. Мені пропонують йти в політику, запитують чи не награвся ще? Місце в партійному списку, говорять, що потрібно гроші заробляти. Хоча ніхто з цих політиків не пропонує допомогу на війну чи вирішення військового питання.

Чи складаєте плани на життя без війни?

Якщо закінчиться війна, людям буде непотрібний "Санта" чи інші воїни. Взагалі я хочу мати будиночок, рибалити собі на озері, якусь дівку за груди тягати. Для щастя небагато треба. Кусок хліба, сто грам колись випити, щоб собака голодна не була. Хоча я впевнений, що для нас боротьба на довго. Здолаємо зовнішнього ворога, доведеться битись з внутрішнім.

Хочу мати будиночок, рибалити собі на озері, якусь дівку за груди тягати

"Санта" є частиною Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор"?

Ми окремо. Я безмежно поважаю "ДУКівців" та інших добровольців, вле, ми з друзями вирішили бути окремим колективом. Я проти того, щоб на війні була політика. Мені пропонували об'єднатись. Але на моє глибоке переконання, не можна цілком відгородити ПС і ДУК. Політичну структуру і воюючу - це заважає обом крилам.

У нас на шевронах пише: "Правий сектор". Адже весь кістяк групи на початку був в цій організації, в тому числі і я. Ми співпрацюємо, наші дороги перетинаються.

Як ваша родина відноситься до війни?

На початку я йшов, щоб захистити свою сім'ю від московського окупанта. Щоб вони не прийшли в Київ і я не втратив їх. Росіяни не захопили столицю, але сім'ю я втратив. З моєї вини все сталося.

Я не можу сказати, що ми з дружиною Наталкою – чужі люди. Проте з впевненістю можу заявити, що вона свята людина. Дружина тягне дітей, терпить мене, вона просто розумниця. Проте, ми перестали чути одне одного. Війна та сукупні проблеми – результат наших негараздів.

Меншенькі діти страшенно раді, коли тато приїжджає до дому. Але мене засмучує оточення сімейне. Коли йшов на війну – всі вважали героєм. На даний момент люди, які колись раділи за мене, тепер кажуть, щоб я закінчував. А війна закінчилась уже?

Чи пропонують ЗСУ підписати контракт?

Вони всі так і кажуть. Один комбриг говорив, що дасть мені людину, яка займатиметься діловодством замість мене. А ти лишайся там де є, роби те, що робиш. Я тебе навіть чіпати не буду. Вислухавши його, відповів йому. "Я знаю, що в той момент, коли підпишу контракт, ти скажеш лягти на землю і просто виконувати фізичні вправи".

Пропозицій багато, одна з найперспективніших прозвучала від генерал-лейтенанта Сергія Попка (командувач сухопутними військами України. -Gazeta.ua). Він запропонував створити окремий підрозділ на базі моїх людей. Але я відмовився. Дуже поважаю окремих бійців ЗСУ. Але теперішні армійські відносини між солдатами і офіцерами – це "совок", який мені не підходить.

Автор: надані Володимиром Регешею
  Володимир Регеша та Командир штурмової роти ДУК Правий сектор Дмитро Коцюбайло на спільній операції
Володимир Регеша та Командир штурмової роти ДУК Правий сектор Дмитро Коцюбайло на спільній операції

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Спілкувалися з "Осою". Він говорив: молодці, класно відпрацювали"

Мені хлопці довіряють, волонтери допомагають і на них тримається мій підрозділ.

Що стосується волонтерів, то в мене є цікава історія. Знаходився в Пісках, нам привезли дуже багато допомоги. Серед всього – велике відро тушкованої капусти з ребрами. В мене була така функція – відповідати людям. Якщо мені трапився дитячий малюнок з номером телефону – беру і дзвоню. Тоді теж знайшов з ким зв'язатись. Номер було намальовано на кришці відра

Колись люди допомагали всім підряд, а тепер вибірково і тим, кому довіряють

Виліз на будинок, щоб кращий зв'язок і почав телефонувати. З таким піднесенням говорю слова подяки. А вона запитує, де я. Кажу, що в Пісках. "Де саме" - запитує вона? "Правий сектор". Піски" - відповідаю їй. "Та знаю, що в Пісках", який будинок?" - знову запитала вона. Сказав їй, куди все попало. Вона мені відповідає: "Ой, я ж "Барсу" все передавала". Що хочу тим сказати? Що колись люди допомагали всім підряд, а тепер вибірково і тим, кому довіряють. Ось тому і не хочу підводити своїх людей.

Ви давали хабарі? Ставав частиною системи, проти якої боретесь?

Я людина антисистема – це точно. Тому не йду в політику, депутати – боюся себе. Що стосується хабарів, то я їх не брав – не дають. А сам давав. До війни особливо, "відкати" робив, навіть під час війни довелося дати.

В 2016 році поверталися з відпочинку на передову. Між Донецькою і Дніпропетровською областю, нас зупинили перевірити "беркутята". За 500 метрів від нього, мій боєць признався, що має заборонений предмет – "підствольний гранатомет". Я заховав його в коробку, де лежав зефір. При перевірці – зброю знайшли. В іншого бійця знайшли теж заборонену річ. Ці хлопці дуже потрібні мені були на війні, тому довелося "рішати".

Заплатив $300 і пожертвував своїм ножом. Хоча хотіли – $500. Речі не конфіскували – повернули і ми поїхали далі. В Покровську розказав все своїм хлопцям. Вони почали кричати, що даремно "ментам" гроші дав. Потрібно було їх послати. Я кажу до своїх: "Без питань. Повертаємось, я забираю свої гроші, а ви розмовляєте з "Беркутом". Вирішили, що все таки я правий. Розумію, що порушив закон, але хлопців змушений був витягати.

На скільки вас змінив Майдан і війна?

Я дав собі і ще одній людині слово, що не брехатиму. Не говоритиму всю правду, дещо ховатиму в собі, аби не брехати.

Війна ж для мене перестала бути жахливою картиною, де відірвані кінцівки, ріки крові. В мене назавжди згадка про Піски. Повністю розбиті будинки, все вщент переоране снарядами і повсюди ростуть тюльпани.

Про корупцію в армії ви готовы говорити?

Звичайно. Як мені продавали патрони, перетин контрабанди і тому подібне. Тільки не зараз, є ряд причин, які змушують почекати. Коли почну говорити, то постраждають багато. Поки що мовчу, але – це не означає, що я не пам'ятаю.

Але мовчати точно не буду. Адже, якщо вони мені продавали зброю заради наживи, тоді вони можуть її продати росіянам. Таких людей треба зупиняти.

Автор: надані Володимиром Регешею
  Володимир Регеша стріляє з автоматичного гранатомета
Володимир Регеша стріляє з автоматичного гранатомета

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кинув батькові включений диктофон у кишеню" – як у бійця вимагали хабара за інвалідність

Чи володієте інформацією, в скільки оцінюють вашу голову росіяни?

Ще швидше чув, що за мене платять $80 тис. Якщо чесно, то мало. Але я цим не горджуся. Гордість в мене викликають побратими, які героїчні за мене і їх тисячі. Наприклад Сашко Кол з 74 розвідбатальйону. Ці люди стільки зробили для перемоги, що нам ще далеко до них.

Я розумію, що мій красивий "фейс" мелькає по країні замість цих хлопців, але герої саме вони.

Коли розпочнете писати трилогію під назвою: "Земне життя Санти"?

Не знаю. Не готовий сказати. Недавно на емоціях знищив велику добірку матеріалу з минулого, тепер розумію, що вчинив не правильно. Час покаже.

Зараз ви читаєте новину «"Війна перестала бути жахливою картиною, де відірвані кінцівки і ріки крові" - легендарний доброволець "Санта"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 34582
Голосування Кого з ватажків терористів ДНР та ЛНР ліквідують наступним
  • Олександр Захарченко
  • Ігор Плотницький
  • Ігор Гіркін
  • Денис Пушилін
  • Ігор Безлер
  • Павло Губарєв
  • Олександр Ходаковський
Переглянути
Погода