четвер, 19 грудня 2019 05:29

"Доводиться вмикати "турборежим": що роблять та чим живуть волонтери на 6 році війни
32

Волонтерам більше не доводиться забезпечувати військовослужбовців в зоні ООС одягом і харчами. Натомість досі актуальними залишаються запчастини до авто, засоби зв’язку, маскувальні сітки й "кікімори".
Фото: Анна Чапала
Волонтерам більше не доводиться забезпечувати військовослужбовців в зоні ООС одягом і харчами. Натомість досі актуальними залишаються запчастини до авто, засоби зв’язку, маскувальні сітки й "кікімори".
Волонтерам більше не доводиться забезпечувати військовослужбовців в зоні ООС одягом і харчами. Натомість досі актуальними залишаються запчастини до авто, засоби зв’язку, маскувальні сітки й "кікімори".
Волонтерам більше не доводиться забезпечувати військовослужбовців в зоні ООС одягом і харчами. Натомість досі актуальними залишаються запчастини до авто, засоби зв’язку, маскувальні сітки й "кікімори".
Волонтерам більше не доводиться забезпечувати військовослужбовців в зоні ООС одягом і харчами. Натомість досі актуальними залишаються запчастини до авто, засоби зв’язку, маскувальні сітки й "кікімори".

Волонтерам більше не доводиться забезпечувати військовослужбовців в зоні ООС одягом і харчами. Натомість досі актуальними залишаються запчастини до авто, засоби зв'язку, маскувальні сітки й "кікімори".

Про це кореспонденту Gazeta.ua розповіли полтавські волонтерки із осередку "Hand made для Армії руками небайдужих полтавок".

Осередок працює п'ять років. Група сформувалась на базі найбільшої на Полтавщині волонтерської організації - "Полтавського батальйону небайдужих". З десяток жінок щодня приходять до приміщення в будівлі управління з цивільного захисту населення Полтавської обласної адміністрації. Тут їм виділили три кімнати з коридором. На стінах у кожній розвішені синьо-жовті прапори з подяками від військових, багато фотографій та оберегів.

Ліворуч - кімната, в якій плетуть маскувальні сітки. Вздовж однієї стіни розташована дерев'яна рамка з натягнутою сіткою. Це - основа, на яку жінки нав'язують смужки тканини. Так роблять маскувальні сітки. Колір обирають під потреби військових: взимку - біла з сірим, влітку - зелена, восени - жовто-коричнева.

За 5 років армії допомагали близько сотні людей. Більшість із них - жінки, приходять сюди у вільний час. Сортують тканину за фактурою та кольором для маскувальних сіток, ріжуть на тоненькі смужки, якщо треба - фарбують. Для маскувальних костюмів - так званих "кікімор" - фарбують нитки. З підготовлених матеріалів плетуть, шиють, в'яжуть. Також шиють білизну, устілки, теплі жилетки, шарфи, балаклави, шкарпетки та в'яжуть килимки. Синтепонових подушок надіслали воякам понад тисячу штук.

Координатор групи Тетяна Сігіда у підрозділі з перших днів. Приймає замовлення від армійців, формує чергу, стежить за укладанням та відправкою посилок.

Маскувальні сітки

Тетяна бере нарізані пасма тканини та вплітає у сітку. У кімнаті кілька хвилин тихо, потім волонтерки починають розповідати про свою роботу. Сплели більше як 47 тис. кв м сіток, це десь 2,5 тис. штук.

"Це приблизно 7 стандартних футбольних полів або ж 47 кілометрів дороги. В кожну кладаємо молитву. Не просто плетемо маскувальне спорядження, а й обереги. Віримо, що вони збережуть життя. Для сіток люди приносять ковдри, подушки", - говорить Тетяна Сігіда.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали ім'я загиблого на Донбасі 28-річного воїна

Потроху сходяться інші волонтерки. З невеликої середньої кімнати, схожої на кухню, пахне кавою. До розмови долучається Анна Андрух. Вони з Тетяною знайомі з дитинства: навчалися разом у школі та на філологічному факультеті в педуніверситеті. Певний час разом працювали у школі. Зараз кожна має приватну практику - працюють репетиторами англійської мови.

"За час війни у мене змінилось життя. Розпорядок дня будую з урахуванням волонтерства. За цей час було багато прощань і зустрічей. Нам допомагали десятки людей, але не всі витримують такий ритм", - Анна вплітає тканину в основу.

Коли почалася війна, її син Георгій був 18-річним. Анна хвилювалась, що піде на війну. Георгій пройшов строкову службу, працює державним службовцем.

"Ми робимо захист для чийогось сина, чоловіка, тата чи брата. З думками про своїх близьких. Мене завжди вражали військові-добровольці. На початку волонтерства навіть снилось, як плету сітку. Інколи, за великої кількості замовлень, доводиться вмикати "турборежим". Тоді руки ніби самі працюють", - говорить жінка.

"Кікімори"

На другому місці за популярністю замовлень від військових - маскувальні костюми, так звані, "кікімори". Їх почали плести з 2016 року. Тоді було найбільше замовлень. Використовують снайпери та розвідники. За 4 роки волонтери виготовили близько 700 штук.

Плетуть на сітці та тканині. "Кікімора" може виглядати, як оберемок сухої трави. Для таких костюмів використовують конопляне волокно, нитки різних кольорів, що імітують траву та гілля. Накидки та куртки оздоблюють смужками з тканини - тоді костюм схожий на кущ або купу опалого листя.

"Кікіморами" найбільше займається Юлія, просить не називати прізвища. Працює державним службовцем місцевого самоврядування, приходить у центр після роботи. Взяла участь у створенні 200 штук. Її чоловіка мобілізували в зону АТО у 2015 році. Прослужив рік і два місяці.

"Спочатку плела сітки, згодом взялася за маскувальні костюми. Перші були з мішковини. Мали різні викрійки, удосконалювали роботу. Пробували плести комбінезоном, тобто, штани і курточка були суцільні. Потім хлопці запропонували зробити окремо. На сьогодні це найвдаліша модель, - каже Юлія. - Зараз "кікімори" плетемо вчотирьох, працюємо ввечері після роботи. Молитва за холпців зі мною постійно. У нас своя міні-армія. Приємно, коли хлопці говорять, що в наших "кікіморах" знищили ворога".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди з окупованих територій сприймаються державу як щось вороже - громадський активіст

Щоб сплести "кікімору", основу з сіткі натягують на рамку. По ній розмічають викрійку: окремо штани, рукава, спину. Заплітають, вирізають по контуру та зшивають із молитвою. Готові вироби практично одразу віддають військовим.

Взимку до замовлень включають білі маскувальні костюми та комбінезони. Шиють із нефарбованої бязі.

Державне забезпечення військових в ООС

За словами Тетяни Сігіди, держава забезпечує підрозділи сітками, а от "кікіморами" - ні.

Військові стали менше замовляти у волонтерів продуктів.

"На початку війни мобілізовані військові часом жартували, що у них були рибальсько-мисливські війська, адже одягнуті були у те, що люди надсилають, - каже Тетяна Валеріївна. - Сіток спочатку в забезпеченні не було, з'явилися з часом. Якщо подивитися на тендери, видно, що вартість державної сітки 3 на 5 метрів коштує 1500 гривень. Такі сітки довше не вигорають, та виявилось, що мають інші вади - розсихаються на сонці, тріскаються на морозі. У військових велика матеріальна відповідальність за них. Адже сітка може згоріти, а здавати її треба. Доведеться платити свої кошти, якщо її не повернули. Тому простіше замовити у волонтерів. Собівартість нашої - близько 70 гривень. Бо матеріали приносять люди. У хід іде все - старий одяг, постіль, клапті тканини після пошиву речей".

Спілкування із військовими

Вояки часто надсилають волонтерам фотографії своїх окопних улюбленців - котів, собак. Розпитують про новини в регіоні.

"На річницю нашого підрозділу приїхали армійці зі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, аби привітати. Привезли смаколиків, зробили їм чай. За традицією, один із чоловіків мав сказати привітальні слова. У них є свій третій тост - за пам'ять побратимів. Ми усвідомлюємо, що вони живуть іншим життям, маємо підтримувати їх", - сказала Тетяна.

Військовослужбовці звертаються за юридичною та психологічною допомогою. Волотери скоординовують армійців до фахівців.

"Років два тому забирали з пошти основу для сітки. Пакунок був важким, 22 кілограми. Тоді випало багато снігу, було важко нести. Підійшов чоловік років 40, запропонував допомогти. Ми жартома сказали, що він, мов янгол. Виявилося, він розвідник на ім'я Михайло, а позивний - "Ангел". На війні отримав поранненя. Довгий час намагався відновитись по службі, але не зміг через травму. Він не раз іще до нас приходив із смаколиками, допомагава відвозити сітки на пошту".

Волонтерською діяльністю протягом 2019 року займалися 9% громадян. Це менше, ніж у попередні роки. У 2018-му цей показник становив 18%, у 2017-му - 12%, 2016 році - 14%, 2015-му - 13%. Такі результати дослідження громадської думки, що було проведене Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 8 по 20 серпня 2019 року.

Зараз ви читаєте новину «"Доводиться вмикати "турборежим": що роблять та чим живуть волонтери на 6 році війни». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 25817
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну будь-якими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути