Чи відійде війна в Україні на другий план

Думки у виданні Politico американського дипломата і позаштатного старшого радника Центру стратегічних і міжнародних досліджень Майкла Мак-Кінлі

Безпрецедентний напад ХАМАС на Ізраїль ускладнить дискусію в США і на міжнародному рівні щодо надання допомоги Україні. Ізраїль заслуговує на беззаперечну підтримку союзників, коли відповідає на найбільший виклик, з яким зіткнувся після війни Судного дня в 1973 році. Але це не означає, що війна в Україні має відійти на другий план.

Події в Ізраїлі разом з іншими тривожними подіями, включаючи напад Азербайджану на Нагірний Карабах і нарощування Сербією сил на кордоні з Косово, лише підкреслюють, наскільки швидко міжнародний порядок, який ми тривалий час сприймали як належне, був підірваний після вторгнення Росії в Україну 20 місяців тому. Світ, у який ми вступаємо, стає все більш нестабільним та жорстоким.

Для західних країн, які хочуть випередити це майбутнє, першою лінією захисту залишається Україна. Ізраїль отримує підтримку та, швидше за все, переможе у своєму конфлікті з ХАМАС, але без постійної допомоги з боку США та союзників, Україні, швидше за все, важко буде виграти війну з Росією.

Якщо Україну не спіткає доля інших "вічних війн" і вона не стане другорядним пріоритетом щодо, можливо, ширшого конфлікту на Близькому Сході чи глобального ландшафту з іншими нагальними викликами, лідерам у США слід переосмислити аргументи щодо продовження курсу підтримки України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Інколи Офіс президента шкодить міжнародній політиці" - Володимир Огризко

Повідомлення про Україну мають включати більше реалізму щодо конфлікту, його складності, ймовірного результату й того, що це означає для глобальної безпеки.

Правда в тому, що підтримка допомоги Україні вже саме по собі є викликом - психологічним та політичним. Серед прихильників України виникла втома, попри заспокійливі заяви президента Джо Байдена та європейських лідерів, після повстання трампістів в Конгресі США проти подальшої фінансової підтримки військових дій в Україні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: $300 млн на день: скільки коштує війна для РФ

У нашому недавньому минулому війни в Іраку та Афганістані, які коштували трильйони доларів і тисячі американських життів, все частіше стали описуватися як забуті війни, оскільки вони тривали протягом багатьох років.

Україну не варто сприймати так само. Швидко наближається момент, коли адміністрація Байдена має посилити обґрунтування підтримки військових зусиль, розпочавши спочатку з переосмислення стратегічних зобов'язань США та їхніх союзників. На червневому саміті НАТО стало зрозуміло, що союзники ще мають дати Україні все необхідне для значного покращення бойових дій. Тривають дискусії щодо того, яку зброю постачати. Союзники також відсунули членство України в НАТО на невизначене майбутнє.

Ця нерішучість спричинена щирими побоюваннями щодо заходів, які можуть спровокувати непередбачувану відповідь Росії. Тим не менш, пора для західних лідерів бути більш відвертими і стратегічними, пояснюючи кінцевий результат - військова допомога Україні допоможе не тільки перемогти Росію зараз, а й трансформувати військовий потенціал країни, щоб вона могла служити оплотом проти подальшої російської агресії в Європі та Центральній Азії. Для цього слід, щоб західні лідери чіткіше усвідомлювали, що Росія - сильніша у військовому та політичному сенсі, ніж багато хто припускає, що вона є довгостроковою загрозою глобальній стабільності, а не лише Європі, і визнали, що ця війна може тривати певний час і не мати визначених графіків.

По-друге, західні столиці мають чітко пояснити своєму населенню, що війна в Україні - тривожний дзвіночок для великих і прискорених реінвестувань у їхній власний військовий потенціал. Менше третини країн-членів НАТО виконують зобов'язання витрачати 2% від ВВП на оборону, навіть якщо війна в Україні серйозно загрожує безпеці Європи. У США постачання зброї в Україну призвело до скорочень запасів, що підтверджує важливість підтримки відповідних внутрішніх виробничих ліній.

ЄС і США також могли б використати момент, щоб переосмислити архітектуру трансатлантичної співпраці, яка все ще є основою безпеки для обох, у світі мінливих глобальних альянсів, які не сприяють жодному з них, і де несподівані конфлікти, як на Близькому Сході, можуть вимагати узгодженої відповіді союзників на кількох фронтах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо нову потенційну загрозу через Північну Корею" – Олександр Мусієнко

По-третє, зараз критично важливо представити українців такими, якими вони є - складною нацією, яка реагує на майже неможливу ситуацію. Створення нереалістичних очікувань та ідеалізація опору України має високу ймовірність зворотного ефекту, бо як тільки виникнуть проблеми, це посилить позиції тих, хто виступає за скорочення допомоги.

Як запропонував Стівен Волт, конфлікт часто представляється в моральних термінах як боротьба між автократією та демократією. Проте вшановування героїзму України не може приховати неприємні факти. Зокрема, що її прогрес на полі бою – повільний, що корупція залишається проблемою, і що економіка України та мільйони біженців будуть потребувати підтримки протягом наступних років. Між союзниками та Україною також будуть суперечки щодо стратегій на полі бою та щодо того, що може бути прийнятним результатом. Ці розбіжності - частина процесу, і їх не слід використовувати як виправдання для скорочення допомоги чи перешкоджання більш терміновому обговоренню кроків, які можуть ближче наблизити Україну до ЄС і НАТО. Насправді це може бути зараз найбільш сприятливий час.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна досягне своїх військових цілей" – Пітер Дікінсон про візит Блінкена

Здійснити цю зміну стане лише складніше в найближчі місяці, оскільки виборці в Європі та США ставлять під сумнів інвестиції понад $200 млрд, які постійно зростають. Несподівана стійкість росіян на фронті й рішучість Володимира Путіна, повільне просування контрнаступу України та питання про безстрокові зобов'язання викликають напруження. Серед них - торговельний конфлікт Польщі з Україною, Угорщини зі Швецією та Україною, і санкції США проти турецьких компаній, які постачають товари в РФ. Виборці Словаччини щойно поставили скептика щодо України та колишнього прем'єра Роберта Фіцо лідером у формуванні нового уряду.

Крім США і Європи, дві третини країн світу не зайняли суттєвої позиції щодо вторгнення Росії в Україну, і багато хто бачить конфлікт як західний, а не глобальний виклик. Заклики до переговорів деяких країн обходять стороною визнання порушення Росією національного суверенітету. Навіть наслідки минулорічних збоїв у постачанні продовольства та нафти не викликали тривог та занепокоєння в цих країнах. У найближчій перспективі Близький Схід, безумовно, стане більш актуальним пріоритетом.

Проте ставки в Україні залишаються непрямими. Генсек ООН Антоніу Гутерреш підкреслив для Генасамблеї глобальні наслідки вторгнення Росії - для кордонів, для угод про контроль над ядерними озброєннями, для постачання енергії та продовольства в світі, для "глобальних договорів і конвенцій". Якщо Росії вдасться перемогти, війна легко втягне американців і європейців у бій у майбутньому. Це наслідки та обґрунтування для подальшої підтримки України, які потрібно неодноразово підкреслювати.

Підтримку України "за будь-яких обставин" слід розуміти як невід'ємну частину підтримки наших союзників у світі, в дедалі більш нестабільному міжнародному середовищі. Якщо Україна зазнає невдачі, світ знову увійде в період історії, від якого відступив лише після 1945 року, коли сильніші нації можуть знищувати слабші, перекроювати кордони та знищувати національні ідентичності, а міжнародні екстремісти зможуть діяти безкарно. Ми не можемо допустити повернення тієї епохи.

Переклад Gazeta.ua

×