"Не можу сказати, що це була моя мрія. На той час мені було 20 років і я шукала роботу за професією. Тоді ще навчалася на останньому курсі КПІ на факультеті соціології і кожен вівторок купувала газету "Авізо", - говорить Наталія Ізюменко. - Переглядала публікації про пропозиції, сидячи на балконі з чашкою арабської кави. Це був мій ритуал. В одни вівторок "Авізо" не вийшов у друк і я купила іншу газету - "Робота і навчання", на яку до цього навіть не дивилася. Саме в ній знайшла оголошення про роботу в королівських йорданських авіалініях. Це виглядало на той час якоюсь неймовірною казкою. Не вірилося, що могло бути правдою".
За словами дівчини, вимоги роботодавців були простими: від 18 до 31 року, несудимість, середній рівень англійської мови, диплом будь-якого університету і прийнятна вага. Пропонували зарплату близько $2 тис., безкоштовний переліт в Йорданію, безкоштовне 3-х місячне проживання під час навчання у невеликому готелі з 2-х разовим харчуванням, басейном і спортзалом. А також стипендію $150 в місяць.
"Прийом документів проводився в агентстві перекладів, там же відразу перевіряли рівень англійської. Через два тижні прилетіли представники авіакомпанії і провели 2-х денний інтерв'ю в приміщенні посольства Йорданії в Україні. Бажаючих потрапити в казку було досить багато. У підсумку пройшли 12 дівчат. Питання задавали різні, від "чому хочеш бути стюардесою" до "на якому континенті знаходиться Йорданія". На тому рівні просто відбувалася перевірка розмовної англійської, товариськості та інтелекту. Через місяць мені подзвонили і сказали пакувати сумки. Виліт через 2 дні".
На руках у неї не було жодних легальних документів, крім квитків, надісланих авіакомпанією.
"Москва -Амман - це був наш перший політ на авіалінії, яка змінила все наше подальше життя. Під час навчання 3 місяці жили у готелі по 2 людини в кімнаті. Вранці збиралися на сніданок. Близько 7 нас забирав автобус, відвозив до школи стюардес. Навчалися до трьох годин. Потім усіх відвозили додому і решту часу могли проводити на свій розсуд. По п'ятницях був один єдиний вихідний. Часто їздили на мертве море, яке знаходиться в 30 хвилинах від Аммана. По закінченню навчання дали по 600 доларів і попросили знайти житло в оренду".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українець розповів про службу у французькому легіоні
Спочатку дівчата групувалися по 2-3 людини і знімали квартири разом. Із часом знаходили невеликі студії і поселялися окремо.
"Тут зі студіями погана справа - їх дуже мало і вони досить дорогі в порівнянні з 2-3 кімнатними квартирами. Можна знайти величезну три-кімнатну квартиру за 800 доларів і при цьому студію за 600 доларів в одному і тому ж районі, - каже Наталія. - Перший рік був, як уві сні. Все було новим і цікавим - нові країни, менталітети, відмінні готелі. Простой в інших країнах на 3 дні, а то й більше. Ну і зарплата у 21-річної дівчини від 2 тисяч до 2,5 тисяч доларів і це в 2004 році. У той час зарплата випускника в Києві була 300-400 гривень. Через півроку роботи запросила до себе в гості всю сім'ю повністю взявши на себе всі витрати. Мені здається тільки тоді мама повірила що я дійсно стюардеса".
Ірина Малкмус із Харкова після переїзду у США відкрила у собі талант художника. Українка малює картини і створює незвичні композиції з дерева, каміння та металу. Її роботи виставляють у галереях, кафе і на мистецьких шоу.
2 
1
Коментарі