Дмитро Глазунов із Єнакієво Донеччини відкрив один з перших хостелів на Кіпрі. Перед тим, як потрапити на острів, змушений був виїхати з рідного міста через окупацію.
Півтора роки автостопом подорожував Україною та СНД. Жив у друзів та людей із каучсерфінгу. На острів потрапив випадково, коли побачив та вирішив придбати дешеві квитки.
"Пару місяців знімав із друзями квартиру в Лімасолі. Коли вони з'їхали, одну кімнату та диван у вітальні почав здавати за 10 євро. Тоді на все місто було лише 14 таких оголошень на аірбнб (сервіс по здачі та пошуку житла – ГПУ). Найдешевший варіант житла стартував від 35 євро. Тож ідея спрацювала, - розповідає Gazeta.ua Дмитро Глазунов. - Розумів, що на Кіпрі на той час не було жодного хостелу. Вирішив разом зі знайомим українцем спробувати відкрити власний".
Коли потрапляєш на острів, розумієш, що - це периферія Європи
"Усі чомусь думають, що Кіпр - це дорого-багато. Насправді, коли потрапляєш на острів, то розумієш, що - це периферія Європи. Як законодавчо, так і візуально. Неспішне острівне життя дається в знаки. Це місце в якому ніхто нікуди не поспішає, девіз кіпріотів - Сіга-Сіга. Його можна розшифрувати, як "розлабся, не поспіщай, все прийде з часом". Лише зараз там починають з'являтися перші багатоповерхівки. В українських містах цивілізація розвинена набагато краще. Якщо у нас приміщення без проблем можна знайти через інтернет, то на Кіпрі це мало реально. Там потрібно виходити на вулицю та спілкуватися з людьми, розпитувати їх про оренду", - каже Дмитро.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доводиться розвозити понад 50 кілограмів" - як українка працює на пошті у Нідерландах
Все ж перше приміщення під хостел хлопець знайшов через агентство. Це був пустий будинок на 200 квадратів. Оточений великим садом із лимонами, апельсинами і оливками.
"Меблі шукав на ринку та в закинутих будинках. Перший стіл, який і досі там стоїть, взяв у помешканні кількома вулицями вище. Там побачив британські паспорти людей, які народилися у 30 роках, старі листи. Було зрозуміло, що в будинку давно ніхто не живе. Серед ночі перетягнули звідти той стіл та ще деякі меблі. Так само з різних місць знайшлися штори, шафи, дверні ручки. Холодильники та перші ліжка замовляли через інтернет".
Меблі шукав на ринку та в закинутих будинках
За словами хлопця, із реєстрацією виникли певні труднощі.
"На острові залишилася частина британського, європейського законодавства, що дуже ускладнює процес. Такого поняття як хостел взагалі не існує. З іншого боку, вдалося знайти вихід із ситуації. Хостел зареєстрували на букінгу - міжнародному сайті для бронювання житла".
Після того відкрив ще 5 таких приміщень. Але згодом через непорозуміння із партнером та місцевим представництвом сайту їх довелося закрити. Зараз із хостелів працює лише останній, який Дмитро відкрив в Ларнаці.
"Букінг без жодних пояснень заблокував акаунти усіх приміщень. Місцеве представництво не виходить на зв'язок. В усіх інших офісах, включаючи головний у Амстердамі, кажуть, що це питання під юрисдикцією місцевої філії. Її представника вдалося знайти лише у вересні. Але через місяць він пішов із букінгу й наше питання знову зависло. Не знаю, чи це особливості роботи кіпріотського офісу, чи політика booking.com, який не зважає на клієнтів та стає неконтральованою монополією. Але віри в те, що це можна вирішити, майже немає".
Раніше Дмитро Глазунов розповів про те, як потрапив на Кіпр та кілька місяців жив у місцевому таборі для біженців.
Коментарі