На 47-му кінофестивалі "Молодість" в рамках позаконкурсної програми "Українські прем'єри" показали стрічку No-One режисерів Лева та Володимира Прудкіних.
Події фільму розгортаються у серпні 1991 року, коли в колишньому СРСР сталася спроба політичного перевороту. Генерал КДБ відправляє до Криму акторку-дружину і сина. Туди ж їде його племінник, щоб відсвяткувати день народження своєї дівчини. Та за день до того відправляє дядькові плівку з власним фільмом. У ньому дружина генерала займається пристрасним коханням з пляжним рятувальником.
"Головний герой картини найпривабливіший серед всіх інших. Він найрозумніший, найчуттєвіший, справжній художник. Хоча одночасно він генерал КДБ. Має владу і платить за це. Хоча сам нічого не зробив, не віддавав розстрільні накази. Намагався не заплямити руки кров'ю. Коли в історії стаються масштабні титанічні зрушення — винні всі, хто мають голос. Обидва режисери дуже часто цитують Достоєвського в своїх роботах. Наприклад фразу "А ви найбільший законний вбивця і є". Так відповідає Смердякову Іван, коли той намагається відхреститись від вини у "Братах Карамазових"", - каже прес-секретар фільму Каміла Ренсе.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Секс у потязі і трішки німецького кохання: огляд фільму "Остання подорож Леандра"
Ролі виконали В'ячеслав Жолобов, Наталія Вдовіна, Георгій Марченко, Єлизавета Боярська, Олексій Агранович, Дмитро Сова, Олександр Феклістов, Еді Кветнер, Софія Каштанова.
"Спочатку це була мелодраматична, трохи детективна історія, яка знімалася багато років тому. В ній задіяні російські актори — друзі режисера Лева. Через організаційні питання його відклали. А коли повернулися, то всі жили в різних країнах. Повернутися знімати в Крим було для них неможливо. Тому вони повністю реконструювали його в Ізраїлі. Побудували цілий санаторій, знайшли природні локації, будинок, схожий на дачу члена радянського Політбюро. З першого проекту у фільмі лишилось 10 хвилин", - каже Ренсе.
"Мені запропонували пройти кастинг у той час, коли у нас не було своєї продукції. Знімали якісь серіали. На проби треба було їхати до Сімферополя. Тоді я працював в театрі у Дмитра Михайловича Богомазова. Він мене відпустив. Режисер переписував сценарій, робив дозйомки. Але саме мій герой склався остаточно, коли у нас сталася анексія Криму. Бо відсутність волі призводить до втрати. Якщо ти не впливаєш на події, то приходить час, коли тебе не існує. Мій персонаж — це Крим у чистому вигляді", - каже актор Дмитро Сова. Зіграв рятувальника на кримському узбережжі, який стане коханцем кінозірки. А потім, за його вибір, поплатиться своїм життям.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У країні залишилось вісім чоловік: показали перший українській псевдодокументальний фільм
В кінці фільму на екрані показали чорно-білі кадри з голодним населенням, закатованими жертвами сталінських таборів і Володимира Путіна, який приймає парад.
"Зрозуміти головного героя без історичних подій неможливо. Всі трагедії у його житті пов'язані з тією структурою, в якій він опинився. І кармою, яку він собі несвідомо отримав. Думав, що там зможе себе реалізувати найкраще, але не врахував, що за все треба платити. Втрата дружини, роботи і сенсу життя витікає з тих компромісів, на які він свого часу пішов. Під час путчу я сам підлітком відпочивав в Криму. За емоційним юнацьким спогадами, я написав сценарій", - каже Лев Прудкін.
Фільм No-One 2017 року встигли вже показати на кінофестивалях, зокрема, у Хайфі та Москві.
"Формально — це драма у дусі Агати Крісті. Суть всього у тому, що відбувається на початку 1990-х на радянських теренах. Режисер показав образи тих людей, які впливали на путч, були в ньому задіяні. Фільм підкреслено естетсько-інтелектуальний. В масовому кіно говорять швидко. Тут кіно позаформатне. Таких було багато на початку 1990-х, коли Союз розвалився, а люди продовжували робити кіно, бо хотіли робити і було кому давати на них гроші. В Україні це було після Помаранчевої революції, коли багаті давали гроші на українські фільми через ідею. Але кіно робилось позаформатне, бо не було у нас ні стилю, ні вміння, ні професіоналізму правильно освоїти гроші, тому це пішло. Цей фільм теж має всі підстави, щоб канути в Лету, але не через непрофесійність. Він зроблений несподівано добре. Всі ці тексти, які виголошуються так довго — грають і чіпляють, бо не тупі. Та не всі люди це зрозуміють ", - каже кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський.
На 47-му кінофестивалі "Молодість" в рамках позаконкурсної програми "Українські прем'єри" показали експериментальний фільм "Пан Ніхто" режисера Олександра Фразе-Фразенка.




















Коментарі