Зараз у прокаті йде фільм "Найнебезпечніший", який зняв Антон Корбейн. У кінематограф він прийшов з фотографії, якою займався на початку своєї кар'єри. Корбейн – далеко не єдиний кінематографіст, котрий у своїй творчості поєднує ці два види мистецтва. Ми вирішили пригадати найвидатніших митців, що не випускали з рук фотоапарати, навіть на знімальному майданчику.
Антон Корбейн
"Найнебезпечніший" - третій режисерський повний метр і другий фільм про шпигунів у кар'єрі Антона Корбейна. Попередня його картина "Американець" (2010) також показувала зворотну сторону життя людей настільки небезпечної професії.
А починав Корбейн, як фотограф, який спеціалізується на рок-концертах. Потім він почав знімати музичні кліпи, а з часом перейшов і на ігрове повнометражне кіно. Проте у його повних метрах відчувається захоплення фотографією, естетика якої простежується у протяжних статичних планах і скрупульозно продуманою композиції кадру.
Фотографічне минуле режисера відгукнеться і в його наступній повнометражної ігрової роботі "Life" (Життя). Стрічка, названа на честь всесвітньо відомого журналу, вийде на екрани наступного року. Розповість вона про фотографа, який отримує завдання зробити фото сесію з Джеймсом Діном.
Аббас Кіаростамі
Творчість фільммейкера виходить далеко за межі кінематографу. Він займається поезією та фотографією, з яких бере початок медитативність його фільмів. Кіаростамі зайнявся фотографією, можна сказати, випадково. Якось він залишився без роботи і в нього з'явилося вдосталь вільного часу. Тоді він купив дешевий фотоапарат "Ясіка" і пішов знімати.
"У мене було бажання злитися з природою, і вона повела мене за собою. Та окрім цього, я хотів розділити радість від побаченого – з іншими. Ось чому я почав фотографувати", - згадує митець. Згодом він спробував себе у рекламній та репортажній фотографії. Однак саме зйомка природи стала ключовою у його творчості. Часто нові світлини у нього народжуються під час пошуків натури для нових стрічок.
Вім Вендерс
Вперше Вендерс взяв в руки фотоапарат у сім років. З тих пір він не прощається з камерою протягом майже усього життя. Він робить знімки переважно під час подорожей або підбираючи натуру для зйомок. Крім того, він веде щось на кшталт фото щоденника, документуючи своє життя в фотоальбомах.
Світлина, за словами режисера, допомагає йому прочитати історію певного місця. Коли ж цю історію не вдається передати лише за допомогою фотографії – він супроводжує її коротким віршем.
Як відзначає митець, кожен, хто фотографує, робить знімок не тільки "назовні", проте й "усередину" себе. Таким чином на світлині відображається душа фотографа і він лишає частину себе у своєму творі. Адже зафіксована красива мить (дерево в цвіту, захід сонця, місяць…) – не суть мистецтва. Людина не може показати красу краще за саму природу. Головне у мистецтві – відшукати щось своє в навколишньому світі.
Часто любов'ю до фотографії Вендерс наділяє й протагоністів своїх стрічок. Фотографами є герої картин "Аліса у містах" (1974) та "Зйомки в Палермо" (2008).
Грегорі Колберт
Свою творчу кар'єру він почав у якості кінематографіста. Знявши кілька документальних картин, Кольерт переорієнтувався на художню фотографію. Незважаючи на те, що його перша виставка отримала дуже високі оцінки критиків, протягом наступних десяти років він не взяв участі в жодній експозиції. У цей час він зосередився на подорожах і провів більше 60 експедицій в найекзотичніші куточки планети.
Результатом цієї роботи стала виставка "Попіл і сніг" (2002), яка підкорила цінителів мистецтва в усьому світі. Експозиція складалася як з фотографій, так і з відеороликів. Змонтувавши останні, Колберт випустив у 2005 році однойменну повнометражну стрічку.
Хармоні Корін
Один з найяскравіших представників американського незалежного кіно Хармоні Корін ("Трахальщіки сміттєбаків", "Кен Парк" і т. д.) Шокує не тільки своїми фільмами, а й фотографіями. Останні найчастіше стають своєрідними замальовками до майбутніх фільмів. Свої знімки він часто доопрацьовує вже після того, як вони надруковані – Корін любить прикрашати, домальовувати або перечерчівать фотографії.
фото Із Серії "Трахальники сміттєбаків"
Джеймс Франко
Щорічно виходить по десятку фільмів, в яких Джеймс Франко з'являється у якості актора, а також по чотири його режисерські роботи. Попри такий шалений творчий темп, він ще встигає малювати, писати сценарії, а також займатися суміжними кіно-професіями. Щоб встигати все це, потрібно бути або посланцем небес, або ж регулярно зустрічатися з посланцями підпільної нарко-імперії.
Невтомний служитель краси Франко залишив свій слід і в фотографії. Кілька років тому, наприклад, була опублікована його фешн-серія для журналу Elle. Серед моделей, що потрапили на його знімки, тоді опинилася серед інших і Агнесс Дейн в образі актора Джеймса Діна.
Денніс Хоппер
Легендарний актор та режисер Хоппер постійно тягав із собою камеру і фотографував практично все, що потрапляло йому на очі. Ну, а так як він перебував у центрі психоделічної моди і постійно залишався на гребені культури 1960-х років - в результаті виявилося, що його знімки стали докладної фотохронікою того часу.
У його об'єктив потрапляли найбільш знакові художники, рок-музиканти і кінематографісти тієї епохи. За власними словами Денніса, він робив знімки тисячами. Тепер за ними полюють укладачі тематичних каталогів і альбомів.
Стенлі Кубрик
Ще до того, як Стенлі Кубрик став режисером, у 1945-50 рр. він працював фоторепортером в журналі Look. Героями його знімків ставали люди найрізноманітніших верств населення: зірки, працівники підприємств, жителі міських низів і т.д.
"Я ніколи б не став режисером, якби до цього не був фотографом", - з часом підсумував свою фотокарьеру Стенлі. А почалося все з того, як у 13 років батько подарував йому камеру Graflex.
У знімках Кубрика читається унікальне вміння виловлювати швидкоплинні миттєвості з навколишнього світу.
Майя Дерен
Мало хто знає, що Майя Дерен, одна з найвпливовіших особистостей в історії американського кіноавангарду, народилася у Києві. Не більш відомо і її захоплення фотографією, яку вона, тим не менш, широко використовувала у своїх фільмах. Багато знімків Дерен зробила під час підготовки до зйомок. Стиль її фільмів критики визначали, як "поетичні психодрами" або "кіно трансу".
Значну частину своїх фотографій вона зробила на Гаїті, зафіксувавши на них побут, архітектуру, людей та релігійні церемонії того регіону. За допомогою чорно-білих знімків вона намагалася виловити ефемерні миті життя.
Гаїтянське ліжко
Андрій Тарковський
В останні два десятиліття свого життя Андрій Тарковський відкрив для себе камеру Полароїд, яку практично не випускав з рук під час подорожей по Італії та Росії. Зроблені ним знімки здаються продовженням його фільмів. Чимало фотографій було зроблено під час підготовки до зйомок картини "Ностальгія".
Коли ці знімки потрапили до рук його сина – він сказав: "Фотографії, зроблені батьком в Італії, нагадують мені про Росію. Здається, він весь час намагався знайти там щось схоже на російську природу, на рідні місця, які він ніколи більше вже не побачить".
3 
4880
Коментарі