Сьогодні в український прокат виходить фільм "Остання казка Рити" Ренати Літвінової. У стрічці авторка грає смерть - красиву, іронічну, з безмежними холодно-попелястими очима. Кіно від першого кадру до останнього видиху авторське, неоднозначне.
Це другий повнометражний фільм Літвінової. Вісім років тому вона зняла картину "Богиня. Як я покохала".
Перший кадр: жінка-смерть (яку грає Рената Літвінова) їде в машині по нерівній засніженій дорозі. Вона прислухається до старої радіоли: звідти з тріщанням чути "Портал відкрито". Виходить з машини. Із снігової кучугури стирчать лише великі червоні двері - жінка проходить у холодний, напівзруйнований будинок.
Три героя: три подруги. Ріту Готьє (Ольга Кузіна) госпіталізують в аварійний корпус провінційної лікарні. У неї невиліковна хвороба і за кілька тижнів жінка помре. Надя (Тетяна Друбіч) - подруга і одногрупниця Ріти, працює в цій лікарні. Переживає, що в кафе завжди за всіх платить. Таня Неубівко (Рената Літвінова) - ангел смерті, яка влаштовується медсестрою в морг. Головна її задача - збирати красиві душі, здатні на кохання, і проводжати їх в останню дорогу. Правда, в світі людей вона поводить себе як усі: випиває, оскільки це традиція, і не відмовляється від побачень з чоловіками, що особливо цінуються у жінок в цьому місті.
Місце зйомок: Над фільмом почали працювати на початку 2010 року і закінчили в травні. Частина зйомок проходила в Домі-музеї Олексія Толстого. Рената Літвінова, щоб ні від кого не залежати робила його на власні гроші. В основу сценарію лягла власна новела режисерки, яку вона написала ще 20 років тому. А знімали все на два фотоапарати.
Жанр фільму: Казка. З душевними магічними дрібницями: квітами, капелюшками, червоною губною помадою, тонкими цигарками і голосом Земфіри.
За кого переживаєш: Переживаєш за сни, які сняться Риті. Переживаєш за устілки, які вона сушить своєму беззахисному коханому (Микола Хомерики). За останній келих шампанського.
У фільмі жінки з невимовним, навіть злісним, фанатизмом поклоняються красі - натягають на себе червоні шалі, жовті квіти, золоті сережки та бірюзові брошки. І під кінець маєш ревне бажання скинути усі ці дрібниці, бо здається, що за всім цим втрачаєш щось надто важливе.
Діалог: Таня Неубивко (ангел смерті) п'яна співає у світлі софітів голосом Земфіри: "Не надо со мной разговаривать, слушайте. Вы обязательно что-то разрушите". Ну, і звісно розмови з чоловіками та про чоловіків мають специфічний літвіновський гумор:
- Я влюбляюсь необратимо, - попереджує смерть чергового кавалера.
- Ну, меня устраивает.
Рита Готьє своїй сусідці по палаті:
- У вас интересное лицо...
- Какое?
- Детское.
- Так какое?
- ....у вас мне нравятся руки.
Абзац: Кіно вийшло таке ж ламане та надривне як і сама Рената Літвінова. Про смерть у кіно говорили по-різному. Тут режисерка страшне робить місцями смішним, місцями спокійним, але від цього не менш тривожним.
Нарядна, в жовтій сукні та келихом шампанського — такою бачить смерть Рита Готьє і такою вона приходить до неї. Трохи навіжена, по-дитячому безпосередня. Жінка.
2 
4880
Коментарі
1