12 січня у Києві представили закордонних учасників Першого бієнале сучасного мистецтва "Арсенале 2012". На думку столичного арт-критика Аліси Ложкіної, подія була вдалим поєднанням українських та світових художників. В українців з'явиться можливість зрозуміти, куди рухатися, аби мати світовий успіх.
Наскільки сучасне українське мистецтво вписується в останні світові тенденції, які представлять на майбутньому бієнале?
- У сучасному мистецтві зникло таке поняття, як "остання тенденція". Воно увібрало у себе попередні тенденції і напрямки. Зараз формується глобальна культурна мапа світу зі стертими кордонами. Цікавою є особистість художника, його незвичність. Зараз Україна мало представлена у світовому арт-процесі. Це не проблема художників, а проблема усього мистецького середовища. Латиноамериканське чи індійське мистецтво зробило прорив не саме по собі. У процесі активну позицію зайняли їхні колекціонери, політики і бізнесмени. Щоб нашим митцям знайти своє обличчя, не обов'язково вдаватися до вишиванок. Тема має бути зрозумілою цілому світу.
Як в Україні розвивається традиція підтримки сучасного мистецтва приватними коштами?
- В Україні цей процес тільки починається. На Заході культурі меценатства і спонсорства сотні років. У нас це було добре розвинене до жовтневої революції. До прикладу можна згадати київських меценатів Ханенків. За Радянського Союзу культура стала частиною ідеології, яка спускалася зверху. Держава сама підтримувала, кого вважала для себе вигідним. Приватних капіталів для підтримки мистецтва не було. Це негативно вплинуло на традицію меценатства. Хоча Віктор Пінчук або колекціонер Ігор Воронов активно підтримують мистецтво, цього замало для українських масштабів. Воронов є великим колекціонером і шанувальником саме українського мистецтва. Це його вигідно відрізняє від Пінчука. Той фокусується на західному мистецтві. Головне, людям з фінансовими можливостями зрозуміти, що підтримка мистецтва — це квиток у вічність.
Як виживати сучасним українським художникам?
- Більшість з них або відчувають матеріальну скруту, або займаються паралельним заробітком. Але ринок розвивається. Тому багато з них повертаються у мистецтво. На початку 2000-х майже усі художники працювали у рекламі, надовго і осіли у кіно та бізнесі. Наприкінці 2000-х почалось їхнє повернення. Ілля Чічкан, Максим Мамсіков, Анатолій Ганкевич колись працювали у рекламі, а сьогодні це провідні українські митці. На Заході теж є купа художників, які бідують. Хоча там багато мистецтва купують, але і багато продукують.
Художників з України чекають на Заході?
- На будь-якому ринку чекають на щось нове і цікаве. Якщо українці запропонують несхожий ні на що продукт – це буде успіх. Але бути тільки оригінальним - замало. Треба себе промувати. Сьогодні реклама робить 90 відсотків продажів. Дуже сильними у Європі є польські, хорватські та сербські художники. Але у першу чергу вони мають підтримку своїх культурних інституцій. Вони вкладають у промоцію свого мистецтва великі гроші.
Яка погода у нашому мистецькому середовищі сьогодні?
- Зараз воно розривається між якимись протиріччями і скандальчиками. Але це нормально. Коли організм росте,температура, природний стан. Його лихоманить, бо ми у стадії розвитку.
4 
4880
Коментарі
2