"Ми вже стільки чекали, щоб з екранів зникли російські фільми про силовиків та міліціонерів, що чекати ще чогось — це трохи дивно", - розповідає 35-річний член Експертної комісії з питань розповсюдження й демонстрування фільмів, член руху "Відсіч" Сергій Оснач. 4 червня набув чинності закон, що забороняє показ знятих після 1 січня 2014 року російських фільмів та серіалів. Також українські глядачі не будуть дивитися фільми, які пропагують діяльність правоохоронних органів, збройних сил, інших військових чи силових формувань Російської Федерації. Державне кіно заборонило 167 фільми.

Які тенденції спостерігаються в українському телебаченні після набуття чинності закону?

Зараз українські канали почали підміняти російські фільми ніби-то українськими. Те, що вони називають українським кіно є російськомовним. Координати фільму можуть бути російські, й важко зрозуміти, де відбувається дія. За всіма ознаками розумієш, що це Росія, що діють російські спецоргани. Іноді в фільмах трапляються українські номери на машинах, але глядач не дивиться на номери машини, він дивиться на фільм в цілому.

 

То, яке воно сучасне російське кіно?

Серед російського кіно бувають відверто українофобські фільми. Зрозуміло, чому у людях, які дивились ці фільми, прокинулись спалахи сепаратизму. У них є певна нездорова зосередженість на російському продукті і відповідно сформований світогляд. Але окрім українофобських фільмів є просто популяризація російських силових органів. Там обов'язково є позитивний персонаж з російських служб чи навіть група персонажів. Глядач, котрий дивиться, починає звикати й сприймати це все, як своє рідне. Це стосується й українофобних акторів. Це елементарні методи інформаційної війни. Коли розкручується якась персона. Вона починає говорити вигідні Кремлю речі й тоді стає зрозуміло, для чого це робиться. Таких людей достобіса. Починаючи акторами Іваном Охлобистіним й Олексієм Паніним, закінчуючи режисером Нікітою Міхалковим й актором Михайлом Пореченковим. Ці люди потрапляють на екрани українського телебачення. Пропагують свої погляди, мовляв, ми таки класні актори, ви нас всіх так любили, а тепер слухайте, що ми говоримо. Й люди часто бувають дезорієнтовані. Уявіть, якщо людина росла на фільмах російського режисера Микити Міхалкова, і тут раптом Міхалков говорить абсолютно антиукраїнські речі. Люди з нестійкою проукраїнською позицією можуть потрапити під вплив російської пропаганди й почати сумніватись або взагалі стати на бік Росії. Навіть якщо фільм не популяризує російський світ, то він показує його. Нашим громадянам говорять, що є такі моделі поведінки, що є такі культурні особливості. Й люди починають до них звикати, як до нормальних. Методи пропаганди не обов'язково прямі чи очевидні.

Чи виявлені якісь порушення закону серед українських каналів?

6-го червня "Відсіч" проводила моніторинг. Там ICTV цілий день показував серіал "Страсти по Чапаю", - розповідає Сергій. - Він, можливо, не зовсім потрапляє під дію закону. Але там йде популяризація російського вояцтва під час Першої світової війни. Й очевидним порушенням є те, що він не був субтитрований українською мовою, як це належить за українським законодавством. Й на це має редагувати Національна Рада. Але вона більше займається тим, що продовжує ліцензії телеканалам, наприклад, Інтеру. А на моніторинги, які ми їм регулярно надсилаємо, вони не реагують. Й це зрозуміло, тому що в  Національній Раді знаходяться люди з телевізійного бізнесу. Колишні телеменджери, в яких лишилися корпоративні зв'язки. Й вони більше переймаються тим, щоб було зручно телеканалам. А те, що зручно глядачам, їх якось не хвилює.

Як змінюється мова на українському телебаченні?

Кіно — це інформаційна зброя. Ми провели моніторинг українських телеканалів. Виявилось, що україномовного продукту на телебаченні лише 28%, російськогомовного — 27%, російськомовного з субтитрами - 21% , двомовного - 24%. Але коли ми говоримо про двомовність, то маємо розуміти, що там переважає російська мова. Наприклад, така передача як "Ревізор" на Новому каналі. Там українською говорить лише голос за кадром, а в "Страстях по Ревизору" взагалі тільки ведучий. Передача "Вечірній квартал" — це на 99% російськомовна передача. Й таких в нас більшість. Треба взяти під увагу, що під час всього часу незалежності України на центральних та східних територіях тривало російщення. І двомовні громадяни найчастіше переходили на російську мову. Наприклад, на Донбасі, починаючи з 1991 року по 2012 рік 10% двомовних перейшли на російську мову.

Тобто ми маємо рухатись в напрямку 100% україномовного телебачення?

Український продукт має суттєво переважати, але це не означає, що ми маємо вести дуже жорстку політику. За переписом населення 2001 року 67,5% громадян назвали українську мову рідною. Це вже підстава, щоб зробити, хоча б такий відсоток україномовного продукту на телебаченні.  А зараз патріотичні настрої ще більші. Після того, як ми тимчасово втратили найбільш зросійщенні території,  україномовність не окупованої України посилилась. На телеканалах це ніяк не відобразилось.

Як перегляд фільмів у якості члена Експертної комісії впливає на ваше життя?

За тиждень я дивлюсь десятки фільмів. Іноді більше. Після цього враження залишається гнітюче. І взагалі ця робота досить шкідлива. Дивлюсь фільми як експерт, а вони просто дивляться, не отримуючи насолоди. Є значний відсоток пропагандистських фільмів, є відсоток фільмів, які просто сприяють деградації й дебілізації населення. Це дуже значний відсоток. Й головне, що їх велике засилля на телебаченні. Якщо б такий фільм для не зовсім нормальних людей трапився один на якомусь каналі, це було б ще так-сяк. Але ж їх показують практично всі телеканали в прайм-тайм. Й звісно, що серед російських фільмів іноді трапляються більш-менш нормальні. Їх точно менше 10%.

Який останній фільм чи серіал ви подивились?

Є такий "чудовий" серіал з Пореченковим "Если завтра в поход". Дія відбувається в Криму. Українці показані недоумками, які розмовляють суржиком й слухають виключно Сердючку. Начебто вони жадібні. Наприклад, дружина російського офіцера — українка й вона абсолютно негативний персонаж. Або ж син українських військових, він дурний. Російські офіцери та їхні діти показані шляхетними, освіченими й адекватними людьми. Цей серіал - яскравий приклад російської пропаганди. Й він знятий ще у 2004-році.

А як ви ставитесь до сучасних українських проектів?

Наші телеканали випускають продукцію, яка так само принижує українців. Наприклад, серіал "Останній москаль". Він перекручує українські традиції, мову. Коли гуцули говорять з російським акцентом — це дивно. Але не тільки мова грає роль, ще показано, що українці — це недоумки. Москаль виступає як єдиний адекватний персонаж. Хіба-що там є дівчина, яка з ним спілкується. При розмові з якогось дива переходить на російську мову в українському селі. Це схоже більше на уявлення росіян про українців, аніж на український фільм. Уявити собі, щоб гуцули ходили в національному вбранні щодня, щоб припускались диких мовних помилок. Й ці сцени з великим портретом Шевченка, із зв'язуванням москаля — це блюзнірство й просто приниження українців. Це знімають люди, які перебувають під впливом російських поглядів. Вони не мають українського погляду на свій народ. Й річ тут не в іронії, а просто цей фільм знімався для російського ринку. Й більшість українських фільмів знімається для Росії. А нам таке показують, бо українці будуть дивитися й таке. Наш кінематограф працює на Росію. Чомусь на Європу вони працювати не хочуть. Хоча це не дивно, тому що є багато російського капіталу, тому так вони і працюють.

×