У Музеї мистецтв Ханенків "ожили" дракони та фенікси

10 грудня у Східному відділі Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відбулося відкриття виставки "Ширяють дракони, танцюють фенікси".

Детальніше про експонати та їх символічне значення розповіла куратора виставки – провідна наукова співробітниця Марта Логвин:

"Цю виставку ми підготували до Нового року. Хотілося зробити її такою, щоби вона не навантажувала нашого глядача зайвими рефлексіями. Ми вирішили подарувати всім приємне видовище та цікаві речі для споглядання. З іншого боку, коли ми показуємо будь-який китайській сувій, то маємо на увазі, що це їхня культура, тисячолітня історія. Вони будь-який досвід предків накопичували, повторювали і не заперечували, принаймні до "пришестя" комуністів.

 

Ці сувої – відображення китайського менталітету взагалі. У IV ст. до н. е. зародилося письмо пензликом по шовку, яке прикрашало імператорські покої, а пізніше його змогли собі дозволити і прості люди. Вся ця традиція дуже тягла. Найбільший інтерес до анімалістичного живопису спостерігався у ХІІ ст. Ці сувої – це частина матеріальної культури Китаю. Ці малюнки відображають те, що у людини в голові. І відображають вони захоплення Всесвітом. Крім того, що людина спостерігає в природі, скажімо, богомола, вона ще й надає йому людські риси, наприклад, хоробрість. А от качки-мандаринки – це символ щасливого подружжя. Кожен із цих сувоїв – це ще й оберіг. У китайському сприйнятті сторони світу охороняються чотирма тваринами. Ми взяли компас і розвісили всі експонати відповідно до того, де яка сторона: на Сході у нас Дракон, на Заході – цилінь, на Півдні – фенікс, на Північ нам забракло черепахи і ми вирішили повісити туди купу всього іншого, виходячи, таким чином, за рамки якихось штампів, грайливо обігруючи міфологію. Цим ми хотіли показати, як люди іншої культури, іншого часу бачили тварин і що вони про них думали.

Експонати, які представлені на цій виставці, датовані ХVIII – поч. ХХ ст. Те, що ми захотіли тут представити, належить саме до цього періоду. А в постійній експозиції на другому поверсі є дзеркало ІІІ ст. до н. е., наприклад. На жаль, деякі експонати знаходяться не в найкращому стані і починають поступово руйнуватися, тому у нас є плани на оцифрування всієї колекції. Хоча деякі експонати ХVIII ст. – це копії робіт ХІІІ ст. Сувої, які висять на стінах – вертикальні, а ті, які представлені у вітринах – горизонтальні.

Вони десь 1,5 метри завдовжки – фактично в людський зріст, і ми не маємо змоги розгорнути їх повністю. Хоча в китайській традиції їх теж ніколи не розгортали на всю довжину. Це був такий повільний мультиплікат. Гортали їх справа наліво по ліктю і продивлялися у невеличкій компанії. Вони могли бути до 5 метрів у довжину. Ще також в сувої вклеювали таку спеціальну сторінку, щоби кожен новий власник міг щось там написати. Це робилося і зберігалося заможними людьми. Все, що ми тут показуємо, це побут чиновників і заможних купців. Всі автори майже не відомі тому, що ці роботи потрапили до нас від колекціонерів – француза Андре Стефана Жаспара і його дружини, які це все збирали в Шанхаї з 1928 по 1948 рр. І часом деякі речі їм продавали як оригінали ще ХІІІ ст. Якщо я подивлюся на напис і точно вам його перекладу, то виглядає так, ніби це справді ХІІІ ст., але я над цим працюю – досліджую, звертаюся за консультаціями до науковців, раджуся з колегами-експертами. І ми дійшли висновку, що найдавніший китайський живопис у нашому музеї датується XVI ст.

 

Китайський живопис схожий на європейську акварель і графіку, він базується на лінії. Китайці не зафарбовували полотно повністю, бо до кольору ставилися досить помірковано. Ґрунт для такого полотна зовсім не такий, як для європейського. Китайські художники малювали з дуже незначним попереднім малюнком на відміну від європейського живопису, де начерк вугіллям важливий. Китайці ж малювали одразу, і без ескізу це дуже складно. Складність виконання таких робіт полягала ще й у тому, що шовк дуже важко заґрунтувати, адже він дуже добре всотує вологу і фарба легко розтікається. Тому важливо було не робити зайвого і бути поміркованим. Основні кольори для китайського живопису – це червоний і зеленкувато-синій, бірюзовий. Червоний колір символізує чоловіче начало, зелений – жіноче, тобто енергії природи – негативну і позитивну. І далі йдуть вже додаткові градації кольорів та різне змішування. Цією виставкою ми представляємо своєрідний бестіарій – фантастичне і реальне в китайському сприйнятті тваринного світу.

Професійні художники могли бути вихідцями з низів, з ремісничого середовища. Один із відомих китайських художників був спочатку ремісником і розфарбовував лаковані вироби, а потім став малювати для імператора всілякі куртуазні сцени, і був дуже популярним. Але зазичай художниками ставали діти вельмож, які мали серйозний фаховий вишкіл і високе соціальне положення. Хоча китайська нація також давала і багатьох дуже талановитих народних художників.

Здебільшого художниками були чоловіки, хоча китайська історія знає й дуже знаменитих жінок-художниць. Але, знову ж-таки, це були дочки чи родички відомих художників. Якщо жінка була бідна, то їй було важливо вибитися із самих низів і дійти до імператорського палацу. Жінки розписували порцеляну, але вони так і лишалися при порцеляні й не робили інтер'єрних речей. Вони ще могли займатися вишивкою, хоча в Китаї було й багато чоловіків-вишивальників. Полотна вишивали шовком. Деякі прикраси спочатку викладалися в певну форму на спеціальній поверхні, а потім їх кріпили зверху на полотно тонесенькою ниточкою. Ці нитки майже не можливо побачити – їх часто робили з риб'ячого міхура. Такі роботи могли виконуватися рік, але зазвичай одне полотно вишивали одразу декілька людей. Вишивальні майстерні працювали дуже інтенсивно – на виснаження.
Окрім кількох живописних сувоїв з діда-прадіда китайцям важливо було мати ще й інші предмети побуту – такі, як курильниці чи ширми. Взагалі до того, як усе стали прикрашати сувоями, домашній простір розділяли на різні зони розмальованими ширмами.

 

У китайському мистецтві тіло не досліджувалося так, як у давніх греків, римлян та в епоху Відродження. Це не було пов'язано з культурними та релігійними ідеологемами, а просто це закладено у китайському менталітеті. За людину – і її фізичне тіло, і соціальний статус – найкраще говорить костюм. Китайське мистецтво нічого не приховувало, воно просто могло не звернути на це щось увагу.

Китайці весь час копіювали давні роботи, бо сувої мають властивість з часом псуватися. Жодної оригінальної роботи не вціліло, але копії робилися з такою ретельністю та повагою до оригіналу, що тепер ми завдяки копіям знаємо про існування цих оригіналів. Експонувати їх можна без втрати якості місяців 3 – максимум. Ми разом з електриком ретельно виставляли спеціальне освітлення. Вимірюємо його люксметром – скільки одиниць світла отримує кожен сувій.
На нашій виставці зібрано багато доброзичливих символів. Ми щиро переконані, що споглядання всіх цих реальних та фантастичних істот принесе вам радість і додасть гарного настрою напередодні Нового року".

Виставка працює з 10.30 до 17.30. Вихідні – понеділок, вівторок.

×