У психіатричній лікарні у Філадельфії, США, опиняються 3 людей із екстраординарними здібностями. Девід Данн (Брюс Вілліс) має невразливе тіло, надзвичайну фізичну міць і може за доторком побачити гріхи людини. Кевін Венделл Крамб (Джеймс МакЕвой) має множинний розлад особистості, і одна з його особистостей - звір із надлюдською спритністю й силою. Елайджа Прайс (Семюел Л. Джексон) має патологічну ламкість кісток і геніальний інтелект. Усіх 3 влада вважає небезпеченими для суспільства, за сюжетом фантастичного фільму "Скло". Йде в українському прокаті із 17 січня.

 

"Скло" - третя частина авторської кінотрилогії американського режисера індійського походження М. Найта Ш'ямалана. Попередні 2 стрічки - "Невразливий" 2000-го і "Спліт" 2016 року. У першому фільмі Ш'ямалан розповів одразу 2 історії становлення. Охоронця Девіда Данна - єдиного зі 132 пасажирів, хто вижив у залізничній катастрофі. Та колекціонера і знавця коміксів Елайджі Прайса, який висуває теорію про існування супергероя в реальному світі. У другому фільмі режисер представив персонажа Кевіна Венделла Крамба - серійного вбивцю із 24 особистостями всередині.

І от, нарешті, кінопроект із 19-річною історією розроблення повністю втілився у життя. Тепер усі 3 дійові особи зібрані в одному місці. Для розуміння фільму "Скло" перегляд попередніх частин не те що бажаний, а критично важливий. Третя стрічка не просто продовжує історію ключових персонажів, а й тісно пов'язана за змістом подій і неодноразово посилаться на інші 2 частини. Водночас Ш'ямалан не розжовує всі подробиці для нового глядача, а розвиток дії активізується буквально із самого початку.

У психіатричній лікарні з головними героями проводить сеанси доктор Еллі Степл (Сара Полсон). Вона хоче поставити під сумнів їхню природу й уявлення про самих себе. Переконати трійцю, що вони не виняткові, а лише бачать маячню. Тим часом Елайджа Прайс замислює план втечі. Він хоче визволити Звіра - найстрашнішу з особистостей Кевіна. Його мета - довести світові свою супергеройську теорію.

Головне припущення трилогії - що, якби супергерої існували не тільки на сторінках коміксів. У Ш'ямалана світ нічим не відрізняється від нашого, крім кількох надлюдей у кадрі. І навіть щодо їхньої сутності не можна бути впевненим до кінця. Персонажі починають сумніваються у самоідентичності. Режисер полюбляє водити за носа і своїх персонажів, і своїх глядачів.

Автор ніби розглядає придуманих ним супергероїв під мікроскопом. Його не обходить бойовик із великою кількістю спецефектів і мало цікавить масштабне зображення світу. Основні питання інші. Що визначає мислення й поведінку супергероїв. Як вони бачать довкілля та своє місце в ньому. Чи є щось людське у цих надлюдях. І нарешті, чому вони взагалі стали тими, кими вони є.

Деякі з цих питань залишаться відкритими. Наприкінці до них додатуться кілька нових. Але ж це Ш'ямалан. Він не лише обговорює заявлені питання, а й обожнює дивувати. Наче грається зі своєю аудиторією. І просить довіритися його власному баченню. А воно не завжди очевидне і далеко не завжди вдовольняє глядача, який побудував певні очікування.

А ще автор грається із самим жанром супергероїки, тлумачить його характерні риси, коментує формули. Він явно дуже цікавиться цим жанром і, можливо, любить його. А ще постійно намагається випереджати розвиток жанру, мало не доводячи до абсурду його прийоми. Результат - абсолютно нетиповий і водночас найтиповіший кінокомікс.

Наскільки цей результат вдалий? Чіткої відповіді тут не буде. "Скло" зацікавлює розгорненими розмірковуваннями та сміливою кінцівкою, яка, щоправда, викличе зовсім протилежні реакції. Містить кілька напружених сцен як гарний трилер. А акторська робота Джеймса МакЕвоя, який передає два десятки різних особистостей в одній, просто не має собі рівних. Але фільм помітно затягнутий, перевантажений і надто повільний. Хоч і все одно ухитряється, наприклад, залишити мало роботи для Брюса Вілліса та його персонажа.

Таке враження, що Ш'ямалан має класні ідеї та навіть знає, як їх висловити. Тільки-от часто не уявляє, як розбудувати повноцінний довершений сценарій на основі цих ідей. А ще багато важить драма. Окрім філософування, саме персональна драма була найсильнішим змістовим аспектом стрічки "Невразливий". А от у фільмі "Скло" саме із драмою Ш'ямалан не дотиснув.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мері Поппінс повернулася за 25 років

×