Щоб упізнати себе у сучасному світі, нам не обійтися без міфу - Оксана Куценко

Поетка й авторка книг для дітей, Оксана Куценко (Розумна) зараз працює в Південній Африці як українська дипломатка, розвиваючи, серед іншого, напрямок культурної співпраці. В інтерв'ю Gazeta.ua вона розповіла про книги, які на неї вплинули і сформували

"Земля загублених, або Маленькі страшні казки" Катерини Калитко - одна з тих, яку Оксана радить прочитати.

"Починала читати цю книгу короткої прози у літаку над Середземним морем. Вже пізніше я побачила у цьому щось символічне – книгу про землю читати у небі, над морем, що омиває береги різних континентів, що має свою багатоголосу історію. Десь на третій сторінці зрозуміла, що разом зі мною читає мій десятирічний син. Не пригадую, яку зі своїх книжок тоді він тримав у руках, але перший текст із "Землі загублених" його реально поглинув. Це було оповідання про Лале, дівчинку-воїна, яку нерідні батьки виховували як сина, - розповідає письменниця.

Деякі сюжети з книги досі виринають в пам'яті - каже вона.

"Мене підкорила вся книга, аж настільки, що і досі виринають з неї ті чи інші сюжети-нагадування. Те, що у ній так сильно впливає на читача, схоже на переживання найбільшого щастя, протягом якого чомусь неодмінно виникає згадка про смерть. Образи і сюжети працюють на різних рівнях: на дитячому рівні страхів (війна, нелюбов батьків, замкнений простір) і на рівні флешбеків пережитих на власній шкірі життєвих колізій. Цього достатньо, аби впізнати і себе у різних персонажах, і рідну землю (особливу ту її частину, що тимчасово під ворогом) у неназваних, описаних у різних оповіданнях цієї книги, місцевостях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Уже не час для гри" - літературознавиця Анастасія Левкова

Це книга, у якій багато того, що відгукується і болить: самотності в оточенні близьких, безпритульності в затишних будинках, надії, коли, здається, втрачено найважливіше. Говорячи про "Землю загублених" Катерини Калитко, не можу не згадати "Золотої гілки" Фрезера. Виявляється, для упізнавання себе у сучасному світі, нам все ще не обійтися без міфу. Без міфів", - ділиться Оксана Куценко.

×